НАДАЛИ ДОПОМОГУ РОДИНІ ВПО З ХАРКІВЩИНИ

“5 ранку, я прокидаюсь від телефонного дзвінка від сусідки та чую, що почалась війна. В мене шок, я не розумію що мені робити, а чоловік збирається на роботу наче це звичайний день. Першим ділом ми якнайшвидше поїхали забирати сім’ю з Харкова, для того, щоб бути всім поруч в цей час, а потім почали облаштовувати підвал. Дивно та незрозуміло, десь віддалено чутно як обстрілюють Харків, над головою пролітають ракети, а ми навіть й не маємо думки покидати дім. Переїхати – це вимушене рішення, а не бажання.

Наше село Золочів було під постійними обстрілами, а через те, що Козача Лопань, була поруч з нами й вже знаходилось під окупацією, а ми межували між кордоном і Харковом, то знаходитись тут було дуже небезпечно. Одного дня, під час чергового обстрілу, я вийшла до туалету, а снаряд упав прямо за ним. Я залишилась жива, але вирішила, що треба виїжджати”, – поділилась Олена, одна з наших бенефіціарів.

Евакуація була складною для їх сім’ї, під час цього шляху вони стикнулись з нелегкими випробуваннями.

“У нас була машина – «копійка», ми почали її завантажувати, але стикнулись з проблемою. Як можна

помістити в одну невелику машину все своє життя? На щастя зателефонував кум, який на той час проживав у Сумах, та запропонував свою машину, у нього був мінівен. Далі ми почали свою дорогу Золочів – Суми. В Сумах ми ніколи не були, тому всю дорогу їхали по навігатору. Після переїзду блок посту дізнались, що прямо за нами його розстріляли, стало ще страшніше продовжувати дорогу. Доїхали до Богодухова – закінчилося пальне й ми втратили пів дня, щоб його знайти. Всі замучені, діти втомились, страшно – ці спогади залишаться у нас назавжди”.

Після переїзду до Сум, родині довелось жити в жахливих умовах, спали на піддонах та надувних матрацах та кожного дня сумували за домівкою. Складно уявити, що лише нещодавно сім’я Олени святкувала випускні дні своїх доньок (одну з 9 класу, а іншу з 11), катались на ковзанах на місцевій річці, а вже сьогодні не мають можливості навіть ненадовго повернутись додому.

Співробітники гуманітарного центру Проліска – Суми, познайомились з цією родиною ще влітку минулого року, й, дізнавшись їх історію, намагались покращити умови їх проживання та допомогти адаптуватись на новому місці. Наші колеги надали родині ВПО всю необхідну допомогу: матраци, покривала, рушники, каністри, ліхтар, термоси від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, а також надали консультації стосовно наявних послуг та видів допомоги, які можна отримати у Сумах.

Зараз сім’я Олени проживає у місті Суми вже 8 місяців, вони змінили своє перше місце прихистку, перемістились до кращого та облаштували його під себе, вже трішки пристосувались до нових умов і чекають на закінчення війни.

Надання допомоги триває!