ВІДВІДАЛИ ВІННИЦЬКИЙ ГУРТОЖИТОК, ДЕ ПРОЖИВАЮТЬ ВПО ТА ПЕРЕДАЛИ НЕОБХІДНУ ДОПОМОГУ

Багато років поспіль Світлана працювала бухгалтером на тепловій станції у м. Лиман Донецької області. Син Андрій був волонтером. Родина вирощувала квіти, мали великий фруктовий сад та понад сорок сортів винограду. Вирощувати виноград почав ще чоловік Світлани, але три роки тому він помер.

В перший день повномасштабного вторгнення, рано вранці Світлана вже була на роботі, почула про початок війни від керівництва. Тоді жінка думала, що все швидко закінчиться…

Щодня Світлана з сином Андрієм спускались в укриття тому, що обстріли були частими та сильними. З кожним днем все більше опускались руки та зникала надія на закінчення того жаху, який відчувала родина. З часом були відключені усі комунікації у будинку. Хоч покидати свій дім родина не збиралася, але довелося. За неділю до евакуації, жінка почула, як над будинком пролітає ракета і розривається за декілька кілометрів. Після побаченого та почутого, відпали всі сумніви й родина почала активно збиратися у дорогу.

Виїжджали на власному транспорті, трьома машинами з друзями та близькими людьми. На серці була тривога та паніка, хтось плакав, але всі розуміли, що так буде краще. Перша зупинка була у родичів у м. Павлоград, потім родина почала шукати собі житло. Куди будуть їхати далі й де будуть жити, вони й гадки не мали. Випадково на просторах інтернету побачили оголошення, в якому йшла мова про гуртожиток для ВПО у м. Вінниця. Не замислюючись, родина виїхала до Вінниці. Приїхавши до гуртожитку, сім’ю зустрів директор училища та завідувач гуртожитку о 23 годині вечора. «Після поселення до кімнати, нас нагодували», – каже жінка, зі сльозами на очах та зазначає, що добріших людей вона раніше не зустрічала.

Оговтавшись від обстрілів, відпочивши у спокої та тиші, родина почала міркувати, як жити далі та планувати майбутнє. Світлана Йосипівна влаштувалась на роботу до залізничного вокзалу, син підробляє. Зараз вони мріють заробити кошти, та відбудувати своє зруйноване житло у рідному Лимані.

Наші колеги з гуманітарного центру Проліска – Вінниця відвідали з робочим візитом гуртожиток де мешкала родина, та надали всім ВПО допомогу від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.

«Я дуже хочу повернутися до нашого саду, хочу вирощувати квіти та приносити радість людям. Дякую вам за допомогу», – сказала наостанок Світлана.