«ДУША МОЯ В КОСТЯНТИНІВЦІ, А ТІЛО – В ДНІПРІ»: ІСТОРІЯ ЕВАКУЙОВАНОЇ ЖІНКИ, ЯКА ЗНАЙШЛА ПРИХИСТОК
№ RFP 2025-568 від 16 жовтня 2025 року ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ: На укладання договору надання послуги харчування для учасників тренінгу для освітян на тему: «Перша психологічна допомога. Внутрішні та зовнішні опори під час кризи», в межах реалізації проєкту УВКБ ООН «Комплексна допомога у сфері захисту та житла для переміщених осіб, репатріантів та людей, які постраждали від війни» (код контракту 21141Y25М162685) ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 23 жовтня 2025 РОКУ – 15:00 год.
Пані Вікторія — мама семи дітей, для якої війна стала не лише випробуванням, а й постійним пошуком безпечного місця для родини. Сім’я, яка ще вчора мала дім у Дружківці, сьогодні мешкає у маленькому селі Заруддя на Полтавщині.
Їхній шлях пролягав через страх, виснажливі переїзди та нескінченні збори: з Донеччини до Кам’янського, потім до Ревівки, і зрештою до Заруддя, де місцева влада надала чотирикімнатний будинок на безоплатній основі.
Попри дах над головою, родина зіштовхнулася з новими викликами. Віддаленість села та майже повна відсутність транспортного сполучення зробили складним доступ до базових послуг. Особливо гостро постало питання медичної допомоги дітям, які потребували огляду лікарів і планового лікування. Найближча дитяча лікарня розташована у Кременчуці, за десятки кілометрів, а власного транспорту багатодітна мама не мала.
У цей момент підтримку надала команда @Гуманітарної місії «Проліска» у Кременчуці, що працює за підтримки @УВКБ ООН. Фахівці організували запис до лікарів, допомогли з оформленням документів і забезпечили безпечне транспортування родини до медичних закладів. У машині було все необхідне навіть для найменших пасажирів — зокрема дитяче автокрісло.
Для пані Вікторії це стало знаком уваги та людяності: про них не просто згадали — про них подбали. Дорога, яка могла стати черговим випробуванням, перетворилася на шлях турботи й підтримки.
Завдяки супроводу діти своєчасно отримали медичну допомогу та консультації фахівців, а родина уникла ризику залишитися без необхідного лікування.
Для Вікторії ця підтримка стала не лише розв’язанням практичних питань, а й важливим підтвердженням: навіть у складних умовах вимушеного переміщення вона не залишається сам на сам зі своїми труднощами.
