ІСТОРІЯ ПАНІ ВАЛЕНТИНИ ТА ЇЇ ЖУЛІ
СЕЛА ХАРКІВЩИНИ ПІД УДАРАМИ БПЛА, ДОЛАЄМО НАСЛІДКИ 💔
Сьогодні Гуманітарна місія “Проліска” на залізничному вокзалі в місті Мукачево зустріла шістьох пасажирів евакуаційного потяга: трьох дорослих, трьох дітей та їхнього чотирилапого друга, на ім’я Альфа. Родина приїхала із Запорізької області, з селища Новомиколаївка — місця, де останнім часом тиша стала рідкістю, а повітряні тривоги щодня.
«Ми виїжджали, а тривога була без перестанку понад 7 годин», — розповів маленький Тимофій, якому всього 10. Він говорив спокійно, але поглядом ховався від згадок, ніби ті звуки досі десь поруч.
Вийшовши на перон, пані Валентина ніби видихнула: «Так люблю нашу Україну…» У цих словах було все — страх за рідний дім, біль дороги і надія, що тут вони зможуть почати нове життя.
Ми поселяємо родину до села Родниківка, у місце тимчасового проживання. Там вони зможуть знову спати в тиші, без сирен, мати теплу їжу, дах над головою, відпочити від дороги та нарешті відчути, що вони у безпеці. Діти матимуть змогу повернутися до навчання, а дорослі — отримати допомогу і підтримку наших співробітників.
Поки всі виходили з вагона, жінка бережно тримала на руках собаку Альфу, яка проїхала з ними весь шлях. Пальці стискали її так ніжно, наче це була остання частинка дому, яку вдалося забрати з собою.
Евакуація стала можливою завдяки фінансуванню Гуманітарного фонду. Сьогодні шість людей і їхній чотирилапий друг нарешті зможуть перевести подих і відчути спокій. Сьогодні Україна знову довела: кожен, хто змушений тікати від війни, не залишається сам.
