Що ніч, що день — все однакове: дим, гар, немає чим дихати.
Квартира пані Валентини в Костянтинівці згоріла після обстрілу.
Все, до чого жінка звикла, все, що давало відчуття безпеки та дому — зруйноване.
Пані Валентина залишилася серед руїн, без даху над головою, без речей, без улюблених спогадів.
Поруч — її вірна собачка Жуля.
Чотирилапа пережила разом із господинею всі жахи й страхи війни, але тепер їй теж потрібен дім тож жінка не могла залишити Жулю просто неба.
«Вона мене рятує, — каже вона, гладячи свою собаку. — Я їй кажу: тримайся, мала, все буде добре. І сама починаю вірити».
Коли здавалося, що надії вже не залишилося, коли нічого не залишалося, що могло б врятувати їх, сталася маленька диво-зустріч. Команда Гуманітарна місія “Проліска”, за підтримки
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, допомогли пані Валентині та Жулі виїхати з Костянтинівки у безпечніше місце. Вони отримали шанс на нове життя, шанс на спокій, шанс знову дихати.
Вони втратили все, крім найголовнішого — віри й любові, що не згасла навіть серед руїн. І ця любов, ця надія зараз тримає їх разом і допомагає рухатися далі.