Під час чергування на базі гуманітарно-логістичного хабу, до співробітників “Проліска” у місті Запоріжжі по допомогу звернулась 54-річна Лідія та її чоловік, Петро, 56 років, які розповіли нам історію своєї сім’ї.
Лідія та Петро приїхали із села Новозлатопіль, що знаходиться в Гуляйпільському районі. Жили у своєму маленькому, затишному будиночку, жінка працювала помічником кухаря, чоловік трактористом. У березні Лідія та Петро прокинулись від гучного вибуху, снаряд влучив у їх дім. Подружжя було вимушене покинути свою затишну домівку, все що встигли взяти із собою — це деякі документи, декілька теплих речей та літрову баночку тушкованого м’яса…
Зв’язок із дітьми повністю загубився, жінка та чоловік й досі не знають де їх дорослі діти. У Запоріжжі подружжя зустріли дальні родичі, прихистили їх, однак цей прихисток був недовгим, Петро та Лідія залишилися на вулиці, сам на сам зі своєю бідою.
Ситуація обтяжувалась тим, що жінка не встигла взяти із собою особисті документи. Лідія та Петро виживали як могли, цілий місяць жили на лісосмузі просто неба.
“Наша щоденна їжа — один шматочок тушкованки на двох, ми розуміли що нам потрібно якось триматись, – розповідає Лідія із наповненими сльозами очима, – від дощу та холоду ми ховалися під тоненькою ковдрою…”. Важко навіть уявити, що відчували ці люди, коли тепле ліжко затишної домівки змінилось на холодну й моторошну лісосмугу без даху. Так було допоки подружжя не зустріло співробітників гуманітарного центру “Проліска” у місті Запоріжжя, який працює за підтримки
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
Наші колеги надали Петру та Лідії допомогу у поселенні в один із центрів розміщення внутрішньо переміщених осіб, був наданий транспортний супровід до центру розміщення, видані продукти харчування, а також подружжя було проконсультовано з питань оформлення довідок ВПО.