І ТЕПЛІ РЕЧІ РОЗДАЛИ, І ЛЮДИНУ ВРЯТУВАЛИ
МОДЕЛЮВАННЯ МАЙБУТНЬОГО
54-річний Андрій, вимушений переселенець з Донеччини, звернувся до гуманітарного центру Проліска – Ужгород за допомогою з приводу перевезення його маломобільної мами з лікарні до приватного житла, яке вони винайняли у м. Мукачево. Надавачі послуг із соціального супроводу Гуманітарна місія “Проліска” у м. Ужгород, які працюють за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, прийшли на допомогу.
На Закарпатті сім’я опинилася у квітні 2022 року. За словами Андрія, з початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну, Торецьк, де вони проживали, не так вже й сильно обстрілювали, як в останні місяці поточного року. Але його мати ледве не в перші ж дні війни стала наполягати на евакуації.
– Я пам’ятаю, як ми у 2014-му добу у підвалі просиділи, поки наше місто звільнила українська армія, – згадує 78-річна мати Андрія, Віра Борисівна. – Вороги тоді відступали з боями, та встигли спалити міський виконком, неподалік від якого знаходиться наш будинок. Тому я з самого початку зрозуміла, що сьогоденна війна буде ще більш жахлива, чим у 2014 році, та дістанеться й нашого міста, та заявила сину: «Евакуація!». До того ж в мене хронічне захворювання, мені постійно потрібні певні ліки. А ситуація з постачанням будь-чого на територію, поблизу якої розпочалися бойові дії, звісно, погіршується.
Та й син пенсіонерки, Андрій, якій працював на місцевій шахті, майже одразу втратив роботу: у зв’язку з початком війни підприємство поставили на консервацію. А війна прогнозовано повернулася до Торецьку: від обстрілів у квартирі цієї сім’ї вже вилетіли вікна. Та й сама шахта, а якої працював Андрій, нещодавно сильно постраждала від обстрілу.
На початку квітня 2022 року безплатним рейсом «Проліски» за маршрутом «Торецьк – Покровськ – Дніпро» сім’я евакуювалася. З Дніпра поїхали до Закарпаття. Оселилися у місті тимчасового проживання на другому поверсі гуртожитку ум. Мукачево.
Але умови проживання там були не дуже придатні для маломобільної мати Андрія: один туалет – на поверх, та душ – тільки на першому поверсі. Щоб вивезти мати, подихати свіжим повітрям, треба було зносити її на перший поверх разом з її інвалідним кріслом.
До того ж після пережитого стан здоров’я Віри Борисівні став погіршуватися. Два місяці потому її ампутували ногу. Тому Андрій, який доглядає за матір’ю, вирішив винайняти окреме житло у приватному секторі.
На автомобілі «Проліски» сім’ю вимушених переселенців з Торецьку було доставлено з лікарні до їх нового житла.
Віра Борисівна щиро подякувала працівникам «Проліски» за те, що з комфортом доставили її до нового місця помешкання. Домовилися, що при виникненні потреби у соціальному супроводі, сім’я буде звертатись до «Проліски».
