«МИ ВЖЕ ТІКАЛИ З КРАМАТОРСЬКА ВІД ВІЙНИ У 2014 РОЦІ…»

З краматорчанами Володимиром Яковичем та його дружиною Іриною Олександрівною співробітники гуманітарного центру Проліска – Вінниця познайомилися під час надання допомоги від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні. Вимушені переселенці з Донецької області облаштовуються на новому місці проживання у с.Сосни Літинської громади, що на Вінниччині. Літні люди поділилися своєю історією.

“Ми вже тікали з Краматорська від війни у 2014 році. Як тільки почалися бойові дії, син покликав нас у Трускавець. Володимир Якович одразу вийшов на роботу на новому місці. Доводилося переносити важкі балони й чоловік травмував спину. Вирішили знайти легший труд і ми вирушили у смт Літин, де запропонували нову посаду. Пам’ятаємо, доїхали у місто ввечері, було вже темно, йшов сильний дощ, знайомих не було, ми не знали де переночувати, травма давала про себе взнаки, Володимир Якович ледве стояв на ногах. У відчаї зайшли у селищну раду за допомогою. До нас вийшла Галина Олександрівна, це був наш порятунок. Жінка запросила нас до себе додому. Організувала госпіталізацію чоловіка, який згодом зміг відновитися. Незабаром ми повернулися у рідний Краматорськ. З того часу, ми з Галиною Олександрівною стали родиною. І коли 24 лютого почалися обстріли міста, вона подзвонила нам і запросила до себе. Ірина Олександрівна лікувала серце, не можна було хвилюватися, тому вирішили поїхати. Думали на місяць, поки все затихне. Взяли документи, ліки та поїхали. Нас прийняли як рідних, але ми не хотіли заважати Галині Олександрівні, тому попросили її знайти житло і згодом переїхали у сільську хату. Нас тут троє. З нами наша онучка Вікторія. Лише недавно її привезли волонтери з нашого міста. Вікина мама працює у хірургії Краматорська, зараз дуже багато поранених пацієнтів, не може покинути пост. А Віка хотіла бути поруч з мамою. Місто постійно під обстрілами, ми дуже хвилювалися за дитину. Нарешті вмовили приїхати до нас. Щодня слідкуємо за новинами. Як тільки дозволять повернутися у місто, полетимо. Усе життя пройшло там. Нас тут гарно приймають, пенсію отримуємо та адресну допомогу, за житло гроші не беруть, але хочемо додому” – розповідає подружжя.

Наші колеги надали родині переселенців допомогу, яка значно покращить їх побут: матраци, ковдри, подушки, рушники, посуд.

Надання допомоги триває!