Очікуємо наш соціальний автобус. Спілкуємось з людьми на зупинці. Найперше, що говорять – це слова подяки
Гуманітарна місія “Проліска” за розуміння важливості цього соціального автобуса. Хтось сьогодні приїхав, щоб відвідати лікарню. Хтось – взяти довідку у соціальних закладах. А хтось – щоб отримати пенсію та забігти на ринок, бо ціни в селі набагато вищі, ніж в Херсоні.
Надважливість цього соціального рейсу в тому, що – це єдиний зв’язок людей, що мешкають в населених пунктах, розташованих на береговій лінії з містом. Це можливість згадати те життя, яке було до повномасштабного вторгнення в Україну.
Мешканці села Микільське розповідали багато різних історій з того, що вони пережили. Як вирішували свої питання та через що їм доводилось пройти для того, щоб добратися до міста. І якою «ВЕЛИКОЮ допомогою є цей соціальний маршрут”.
Під час спілкування ми почули розповідь не про ті можливості, які були раніше, а про ту можливість, яке є зараз!!! Жителька села Микільське – пані Марія розповіла нам, що після початку повномасштабного вторгнення вона майже рік, а може й більше не була в місті.
«З початку окупація. Потім цей жах, який продовжується і зараз – кожен день як останній. Але жити треба і зараз. Я довго боялась робити якісь кроки, бо це з небезпечно. Та їхати до міста у справах треба, бо в селі нема нічого. Або три ціни. Але і їхати до міста теж дуже дорого. Грошей таких в мене немає.
Одного дня я почула про такий рейс та й подумала собі: одноразова акція, як це буває завжди! Та і не встигла я записатись на цей рейс. І забула про нього.
Прийшов час, коли хош не хош, а їхати треба. Сіла сама з собою та й думаю: що мені робити? куди бігти? хтось може їде до міста? Думаю: ось би було гарно, якщо був би цей безкоштовний автобус. Ввечорі спілкувалась з подругою та й запитала. А вона мені відповідає, що він ходе!!! Дала телефон, куди треба звернуться. Я подзвонила. Місць вже не було – їздять люди, значить! Одразу записалась на наступний рейс. Сьогодні якраз їду у справах.
Я їхала і не розуміла насправді – це або сон якись? Все таке гарне та знайоме! Але я ж не була у місті майже 100 років (посміхається пані Марія) – це я шуткую!!! Сто років треба ще прожити !!! Тепер їжджу за потребою, але не часто. Бо розумію, що й другим теж дуже потрібно їхати. Ми дуже вдячні вам за цей автобус. Тому що іншого транспорту ми не маємо.
Дякуємо вам “Проліска”! «Це так важливо для нас! Тільки не забирайте в нас цю можливість» – почали казати інші пасажири, що сиділи поруч нас та чули всю цю розмову. «Та й вода ваша дуже гарна та вкусна» – сказав дідусь. Посміхнувся та показав палець угору

На рейси соціальних автобусів мешканці мають змогу записатись через старостів своїх громад.
Гуманітарна місія “Проліска” завжди там, де потрібна допомога!