ЗДІЙСНИЛИ СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ТА НАДАЛИ ДОПОМОГУ РОДИНІ ВПО З ЧАСІВ ЯРУ

В цьому будинку мешкає дві родини ВПО з м. Часів Яр, що на Донеччині. Вони знають один одного вже багато років. З рідного міста до Полтави родини виїхали разом на початку лютого цього року. До повномасштабного вторгнення вели спокійне та розмірене життя. Два куми любили рибалити. Родини часто збиралися на свята та вихідні.

«Вибухи та обстріли міста – саме так ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення», – згадує Олександр. Чоловік виїхав з маломобільною дружиною та мамою, якій вже близько 80 років. В будинку де мешкав Олександр з родиною не було підвального приміщення тому весь час він з рідними був у квартирі. З травня в місті зник газ, потім проблеми зі світлом та опаленням.

За декілька тижнів до евакуації біля будинку Надії та Сергія (це друга наша родина) впав снаряд. В цей час Надія була на вулиці. Чоловік у вікно бачив момент прильоту. «Я думав, що її вже немає в живих», – з жахом згадує чоловік. На щастя, Надія вижила, але отримала контузію. Будинок родини було пошкоджено.

Виїзд двох родин організувала Катя, донька Олександра. Вона дуже переймалася, як маломобільні рідні доїдуть до Полтави. Заздалегідь дівчина зв’язалася зі співробітниками гуманітарного центру Проліска – Полтава з проханням надати допомогу в оформленні довідок ВПО та переведенні пенсійних виплат.

По приїзду, родинам була надана допомога в отриманні довідок ВПО. До маломобільних осіб завітали співробітники управління соціального захисту для оформлення необхідних документів. Пенсійні виплати були переведені з Укрпошти на банківські карти. Люди змогли скористатися всіма банківськими послугами, які давно не отримували.

Під час соціального супроводу з’ясувалося, що двом родинам також необхідні речі побуту. Співробітники гуманітарного центру за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, надали сім’ям матраци, ковдри, подушки, постільну білизну, сонячні ліхтарі, термоси, посуд. Також психологи гуманітарного центру надали необхідну психологічну підтримку.

«Ми не будуємо плани на майбутнє. Просто хочеться повернутися додому. Дуже вдячні за надану допомогу та піклування», – кажуть наші нові знайомі.

Надання допомоги триває!