МЕШКАНЦІ СЕЛА СТЕПНЕ ПІСЛЯ ОБСТРІЛУ ОТРИМАЛИ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
«ПРОЛІСКА» ОБЛАШТУВАЛА ЩЕ ОДНЕ МКП ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ПІДРИВУ КАХОВСЬКОЇ ГЕС
Шлях до безпеки починається з першого кроку. Оксана з двома доньками (20 та 15 років) мешкали майже в центрі Куп’янська і довго не наважувались на цей крок. Спочатку війни, вони спали втрьох на полу, під канонади вибухів, затерплі від страху. Потім – окупація, інтенсивність обстрілів зменшилась, а виїзди, відповідно, ускладнились. Далі – нарешті звільнення і спалах надії на відновлення мирного життя. Але знов літаки над містом, здригання землі та стін власного будинку, мати з хворим серцем, що не спить тижнями – все натякає, що очікування – хибна стратегія. Звістка про обов’язкову евакуацію зрушила родину з мертвої точки та мати з доньками виїхали до транзитного центру переселенців у Харкові. Місцем свого майбутнього проживання родина обрала модульне містечко в Полтаві, але через брак коштів, шукала допомоги в переїзді. І ця допомога була надана командою Проліска – Харків за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні. Вся родина, разом з кішкою, яку дівчата про всяк випадок ховали в коробці і яка виявилась вагітною, була вивезена до Полтави. За допомоги Проліска – Полтава родину поселили до МКП, де вони чекатимуть омріяного влаштування до модульного містечка.
В того, хто бере долю у свої руки, виростають крила. В Куп’янську мати Оксана працювала покоївкою, доглядала маломобільну жінку, яку родичі вирішили вивезти. А вже наступного дня після від’їзду в житло цієї жінки влучив снаряд і від будинку залишився лише ґанок. В Полтаві Оксана планує навчатись на курсах перукарів, старша донька мріє вступити до педагогічного інституту, а молодша закінчуватиме школу онлайн. Ну а врятовану кішку чекає декретна відпустка в затишному місті.
Родина залишається на зв’язку з психологом гуманітарної місії “Проліска”, бо тривалий стрес не проходить миттєво, і ще довго свист снарядів буде присутній в їх снах і дівчата будуть тривожно прислухатись до нічної тиші. Але час і людська небайдужість поступово загоять всі рани.