

Пані Людмилі 82 роки. Її життя вмить розділилося на «до» і «після». Коли в їхній будинок у Костянтинівці прилетів снаряд, вона була в коридорі — це і врятувало їй життя. А її чоловік Володимир у цей час був у залі. Будинок обвалився просто на нього.
Людмила Миколаївна робила все, що могла, аби врятувати його: гріла воду в пляшках, обкладала ними, думала, що він змерз… Та сусід сказав страшну правду — Володимира вже немає. Вона накрила його своєю найкращою ковдрою. Так він і залишився під завалами рідного дому.

Пані Людмилу вивезли просто в нічній сорочці та халаті. Тепер вона у транзитному центрі в Лозовій, де психологи та соціальні працівники Гуманітарної місії «Проліска» за підтримки УВКБ ООН надали їй першу допомогу та підтримку. Крім того, наша команда видала жінці непродовольчі товари.
Зараз вона чекає на подальше поселення. І ми робимо все можливе, аби вона не залишалася наодинці зі своїм горем.
Це історія про біль і втрату, але також про людяність і підтримку.
Будь поруч. Навіть слово підтримки може зігріти. 💙💛
