СВІТ МОЇХ ВІДЧУТТІВ. МАЙСТЕР-КЛАС З ВИГОТОВЛЕННЯ СВІЧОК
СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ У ПРИФРОНТОВИХ ГРОМАДАХ ХАРКІВЩИНИ: ПІДТРИМУЄМО ЖИТТЯ БІЛЯ ЛІНІЇ ФРОНТУ
Війна по-різному руйнує життя. Інколи — миттєво, змушуючи тікати з дому, з дітьми на руках. Інколи — повільно, через щоденні обстріли, виснаження й страх, який не залишає вибору. Але в кожній такій історії є спільне: люди втрачають дім, та не мають втратити надію.
Багатодітна родина з Куп’янського району була змушена евакуюватися через активні бойові дії. Сім’я знайшла прихисток у Полтавській області, в селищі Нова Галещина, де розпочався непростий шлях адаптації до нових умов.
За сприяння селищної ради родині вдалося орендувати житло за символічну плату. Втім, будинок потребував дооблаштування: насамперед спальних місць, аби діти могли відпочивати, відчувати тепло й безпеку.
Гуманітарна місія “Проліска” надала родині: матраци, ковдри, подушки, постільну білизну та інші необхідні речі. Ця підтримка стала першим кроком до стабільності й відчуття дому на новому місці.
Але ця історія — не єдина. Ще одна родина, ще один шлях втрати й надії.
Володимир усе життя працював — у полі й по господарству. Його рідне село Коломийці на Синельниківщині завжди було домом, допоки війна не зробила його небезпечним.
Поруч із ним — мама, Катерина Михайлівна, народжена у 1944 році, в роки Другої світової війни. Вона часто з болем повторює: «Я народилася у війну… І так хочу дочекатися Перемоги тепер».
Родина евакуювалася та опинилася у транзитному центрі в Павлограді. Тут вони отримали першу підтримку — психологічну та гуманітарну. Фахівець «Проліски» допомогла оформити соціальні й грошові виплати, перевести пенсію на банківський рахунок.
З обмеженими фінансовими можливостями родина змогла орендувати маленьку дачу у Вербській громаді. Умови були складні: пічне опалення, є електрика, але немає води.
І саме тоді поруч знову стала «Проліска». Ми надали родині найнеобхідніше: ліжка й матраци, постіль, ковдри та подушки, пральну машинку, індукційну плиту, холодильник, умивальник із підігрівом води.
Це прості речі. Але для Володимира й Катерини Михайлівни — це тепло, гідність і відчуття безпеки.
Вони плакали не від речей, а від турботи. Від того, що у найважчий момент поруч опинилися люди. Бо коли поруч є підтримка — з’являється надія. І ми обов’язково разом дочекаємося Перемоги.
Допомога для родин стала можливою завдяки фінансовій підтримці UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні
