Все почалося з Лариси, яка почала адаптувати підвальне приміщення для укриття від постійних обстрілів. Вона зробила кілька спальних місць для себе і своєї сім’ї. Зі збільшенням інтенсивності бойових дій у місті та територіальній громаді в цілому, все більше людей потребували місця, в якому вони зможуть більш-менш безпечно пережити окупацію та обстріли. В найспекотніший період в укритті жили понад 200 людей, серед них діти та маломобільні люди, ВПО з селищ та смт Дергачівської територіальної громади, що на Харківщині.
Сьогодні близько 60 людей ще залишаються в укритті, інші перемістилися до більш безпечних локацій. Проте в особливо “гучні” дні та ночі, люди приходять переночувати в безпеку, адже бойові дії в цьому напрямку не спиняються досі. Навіть під час надання допомоги лунали гучні вибухи та постріли, й люди спускалися до сховища.
На жаль, приміщення не було розраховане на постійне знаходження такої кількості людей, значна частина з яких, постійно перебувала у сховищі. У березні була зруйнована Дергачівська електрична підстанція, тож довелося підключатися напряму до міської мережі. Крім того, в приміщенні проведена слабка та ненадійна проводка, через це люди не мають змоги повноцінно користуватися електроприладами для приготування їжі або обігріву приміщення.
“Буває так, що нагріваємо воду в електрочайнику – блимає світло. Як будемо поратись взимку, не знаю” – кажуть мешканці укриття.
Є твердопаливний котел, але здобути дрова для його функціонування – можливості немає. Більшість часу відсутнє водопостачання, тому люди беруть воду зі свердловини Лариси, та нагрівають воду нагорі, в кафе, де працювала жінка. Також зі свердловини поповнюються запаси питної води, бо в такому скрутному становищі, її просто немає звідки брати.
Надзвичайно бракувало матраців та будь-яких постільних приладь. Люди, фактично, спали на піддонах із поролоном, ковдри приносили звідусіль, де могли їх дістати. Більшість людей втратили роботу, вони були працевлаштовані в Харкові та Дергачах, але через бойові дії працювати надалі й забезпечити свої сім’ї всім необхідним більше не мають можливості. До Дергачів ходить всього один автобус, та через обстріли, його маршрут та розклад можуть змінюватись. Через це надзвичайно складно повернутися до нормального ритму життя.
Мешканці сховища із великим задоволенням прийняли від співробітників “Проліски” матраци, спальні мішки, подушки, постільну білизну, та каністри для води, що були надані
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні. Переданих речей було достатньо для забезпечення всіх постійних мешканців прихистку. Люди негайно прийнялись замінювати старі постільні приладдя на нові та випробовувати їх. Особливо приємно було дивитись на дітей, які із посмішками стрибали на нових матрацах, адже позитивні емоції це те, чого їм дуже бракувало в такі, без сумніву, надскладні для них часи.