У СЕЛІ ДОРОШІВКА НА ВІННИЧЧИНІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ОТРИМАЛИ КОМПЛЕКСНУ ДОПОМОГУ
100 БУДІВЕЛЬНИХ НАБОРІВ ДОСТАВЛЕНО ДО ПОКРОВСЬКА
Неймовірні історії виживання в жахливих умовах ракетних обстрілів, героїзм потерпілих у Кривому Розі викликають не тільки співчуття, а й подив. Брат і сестра, які в останню мить перед прильотом разом із собакою на руках перебираються в іншу квартиру й чудом виживають, мати, яка поміж двома прильотами встигає з дитиною вибігти по сходинках назовні… На жаль, врятувались не всі, і в це важко повірити. Родичі загиблих ще довго будуть переживати непрогнозовану втрату.
Криворізька міська рада, поліціянти, медики та психологи вже навчені спільно надавати допомогу. У психологів гуманітарного центру Проліска – Кривий Ріг, який діє за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, є чималий досвід надання першої психологічної допомоги постраждалим та їх родичам. Кожен раз психологи переконуються в людяності сусідів, громадян міста, які допомагають одне одному. Проте люди мало обізнані з питань надання першої психологічної допомоги в ситуаціях гострої реакції на надзвичайні події. «Проліска» допомагає подолати прогалини таких ситуацій і пропонує свою допомогу.
Психологи розповідають, що стан апатії, тривоги, збудження, пригніченості після кризової події неможливо «вимкнути» відразу – він триватиме стільки, скільки того вимагає нервова система, травмована постійними стресами. Існує три типи реакції на небезпеку – «бий», «біжи», «завмирай». Всі ці реакції є нормою і допомагають вижити під час небезпеки. Однак, реакція декого може виявитися занадто сильною. Хтось біжить, не контролюючи себе, а у когось – ступор, і людина не може зрушити з місця. Хтось впадає в істерику.
У цьому випадку хтось зі сторони має людину «розчохлити». Наприклад, просто пом’яти руки, аби повернути їй відчуття контролю над тілом. Треба намагатися прибрати «глядачів», і спробувати відвести людину у більш безпечне місце.
Якщо є можливість, треба допомагати оточенню, чим зможете, бути фізично активним. Це полегшить переживання і надасть сил. Але не менш важливо пам’ятати «правило рятувальника» – спочатку турбуватися про власне виживання, вже потім думати про інших.
