У травні 2024 року пані Світлана наважилася на відчайдушний крок — вивезла свою багатодітну родину з окупованого села на Донеччині до села Бориси на Полтавщині. У новому місці їх зустріли непрості виклики. Проте поряд були люди, які простягнули руку допомоги.
Однією з найбільших проблем стало оформлення документів для старшої доньки. З’ясувалося, що дитина не має громадянства України. Це закрило доступ до державної допомоги, статусу внутрішньо переміщеної людини та, найважливішого, — можливості отримати паспорт громадянина України.
Ще трохи часу — і дитина отримає довідку про громадянство України, а разом із нею — перший паспорт. Це означає можливість оформити статус внутрішньо переміщеної людини, отримувати підтримку від держави та повернути собі те, що належить кожній людині — право на майбутнє.
Ця історія — більше, ніж про документи. Це історія про сміливість матері, яка не зупиняється перед труднощами, і про підтримку, яка здатна змінити долі. Коли ми разом — немає перешкод, які неможливо подолати!