В давнину День весняного рівнодення асоціювався з приходом справжньої весни. Тому наші пращури зустрічали це свято з особливою теплотою. Вважалося, що саме цього дня природа прокидається від зимового сну, темрява поступово відступає, а дні стають довшими. Свято це дуже важливе для українців, а тому святкували його з особливим розмахом. Вранці господині випікали печиво, яке мало форму жайворонків, прикрашали його цукровим сиропом. Чому саме жайворонків? Бо вони -вісники весни!
В цей день психологи гуманітарного центру
Проліска – Полтава спробували відтворити давні традиції. З дітьми Дитячого простору села Лютенька ліпили з тіста «жайворонків», ніби прискорюючи приліт пташок та наближення весни. Діти з великим ентузіазмом та захопленням брали участь у іграх, спілкуванні та створювали своїх жайворонків. Вони вчилися спостерігати за деталями, розвивали моторику рук та уяву , а також вчилися технікам саморегуляції та концентрації під час творчого процесу. В цікавій та невимушеній атмосфері діти обмінювалися ідеями, допомагали один одному, вчилися спільно вирішувати завдання. Завершальною частино заняття стало обговорення вражень та презентації робіт. Діти з великою гордістю показували свої роботи, висловлювали власні почуття та думки, ділилися враженнями від спілкування.
Свої найпотаємніші бажання маленькі творці сховали в своїх пташках, сподіваючись, що весна принесе кожному з них щастя та радість. Кожна пташка була наче маленький витвір мистецтва, який несе в собі дитячі сподівання, віру в майбутнє та відтворення своїх мрій. Нехай кожна дитина в нашій країні буде щаслива! Хай весна принесе нам всім мир!