Війна назавжди залишається з людиною, яка отримала поранення або травму через бойові дії. Саме так, на жаль, сталося у житті літньої жительки Херсонщини.
– Поки наше місто не звільнили, я майже весь час жила у підвалі! Дуже боялася, коли все навколо вибухало! На щастя, мене не вбило та не поранило. Але в самі ж перші дні війни, рятуючись від обстрілу, я впала та зламала стегно, – 89-річна Євдокія Марківна, вимушена переселенка з міста Берислав на Херсонщині, не може згадувати про це без сліз. – Через ту травму я більше не можу самостійно пересуватися на своїх ногах.
Від отриманої травми пані Євдокія впала в кому. Прийшла до тями у лікарні. До дому її привезли на ношах. Та одразу поклали у… підвал. Бо знаходитесь у домі було вкрай небезпечно – у місті тривали бойові дії – Берислав в перші ж дні повномасштабного вторгнення був окупований російською армією. Син пані Євдокії приносив у підвал мамі їжу. Приїхала й донька пані Євдокії доглядати матір, але… Любов Василівна, донька пані Євдокії, вже теж не дуже молода та ще так сильно хворіє, що сама ходить з допомогою палички.
– Ми боялися, що втратимо маму, бо навіть тим лікарям, що в той час залишилися у місті, було не до супроводу таких пацієнтів, та й ліків було не купити, – згадує пані Любов, донька пані Євдокії. – Стан здоров’я мами погіршувався. – Було дуже страшно, але окупацію ми якось пережили. Але навіть коли Берислав звільнили, російська армія продовжувала та продовжує його обстрілювати. У жовтні 2023 року ми вирішили евакуюватися.
Сім’я переїхала до Кривого Рогу. Співробітники
Гуманітарна місія “Проліска” у м. Кривий Ріг взяли вимушених переселенців під свій соціальний супровід тому, що й мати й донька – вже літні жінки, донька – маломобільна, а мати – зовсім немобільна.
– Я дуже вдячна! В мене не було ніякої можливості навіть з кімнати вийти! – каже пані Євдокія. – Ми не знали що й робити: як оформити банківський рахунок. Адже без нього ніяк! Але як тільки «Проліска» надала мені коляску, за допомогою якої працівники гуманітарного центру «Проліски» у Кривому Розі вже змогли доставити мене до своєї автівки та підвезти до потрібних мені установ, де мені все оформили. Тепер я можу отримувати пенсійні виплати та виплати вимушеним переселенцям. Коляска – це мої другі ноги!
Співробітники «Проліски» допомогли оформити немобільної Євдокії Марківні довідку вимушеної переселенки та відповідні виплати, відновити довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків та відновити пенсійні виплати, відкрити банківський рахунок та отримати банківську карту, на яку тепер пенсіонерці й надходять всі її виплати.
– Як мене питають хто мені допомагає, я завжди відповідаю: «Проліска»! Та розповідаю, які чудові люди там працюють! – каже пані Євдокія.
Звісно, що на далекі відстані пані Євдокія навіть на свої «других колісних ногах» самостійно переміщуватися все одне не може. Тому, за потребою, співробітники «Проліски» будуть надавати їй соціальний супровід. Надання допомоги триває!