ВЕЛИКА РОБОТА – ДОПОМОГА ПОРАНЕНИМ! МАЛИЙ КРОК ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ

Життя під безперервні сирени й постійні вибухи змушує час від часу кожного з нас відчувати себе безпорадним та безпомічним. Але коли ти літня людина, яка не може про себе попіклуватися, ще й проживаєш у прифронтовому селі, ці відчуття супроводжують тебе майже постійно.

83-річна Валентина Павлівна опинилася на самоті в епіцентрі воєнних дій. Вона категорично не хотіла виїжджати з рідного села Омельник і кидати свою домівку. Жінка, страждаючи на часткову відсутність зору, понад рік жінка жила сама у надважких умовах: у підвалі без світла, тепла та води. Аж допоки 24 серпня 2023 року Валентина Павлівна, ховаючись у підвал від чергового обстрілу, не зламала ногу. Три дні жінка провела на самоті, безпорадна й безпомічна, не маючи можливості покликати на допомогу.

Лише 27 серпня військовим медикам вдалося вивезти Валентину Павлівну до Запорізької лікарні для надання кваліфікованої медичної допомоги. Наразі жінка живе у онуки. Лікування Валентини Павлівни триває й досі, і коли воно закінчиться – невідомо. Через те, що вона не в змозі самостійно піклуватися про себе, відчуває себе розгубленою й пригніченою.

Коли Гуманітарна місія «Проліска» навідалася до жінки, виявилося, що вона по квартирі ледь пересувається, а про похід до лікарні на обстеження та рентген й годі казати – жінка живе на 7 поверсі у будинку без ліфта. Наші співробітники допомогли Валентині Павлівні дістатися лікарні й пройти усі необхідні обстеження. Також, завдяки фінансовій допомозі The German Marshall Fund of the United States та Ukraine Charityв рамках програми Громадської Ініціативи Європейського банку реконструкції та розвитку, до якої нас залучила співробітниця банку Yuliya Zemlytska гуманітарна місія «Проліска» надала жінці ліктьові милиці.

Звісно, наявність милиць не вирішує всіх проблем, але дійсно покращує рухомість, загальну якість життя та складний період реабілітації. І тепер, як каже Валентина Павлівна, вона морально готова пройти цей довгий і складний шлях.