УЛАМОК ВІЙНИ В РУКАХ НЕЗЛАМНОЇ: ТАМ, ДЕ ПАДАЮТЬ ДРОНИ, АЛЕ НЕ ПАДАЄ ГІДНІСТЬ

У невеликому містечку на півдні Сумської області, в Путивльській ОТГ Конотопського району, де степові вітри хилять соняшники, а хати ще пам’ятають голоси предків, жила бабуся Уляна. Їй вже багато років, але дух вона має молодий, як весняна роса.

Війна сюди ще не дійшла напряму, але небо вже давно було не мирне. І тієї ночі, коли над містом загуркотіло, земля затремтіла під ногами, а вікна загули від вибуху, бабуся, замість ховатись, перехрестилась і пішла до погреба, прихопивши з собою стару ікону та хустку.

А зранку — сонце як ні в чому не бувало, півень кричить, але в місті — тиша тривожна. Люди поволі виходили з хат, перегукувались. Виявилось, “Шахед” влучив у передмісті, але уламки розкидало далеко.

Бабуся Уляна, як завжди, пішла на город сапати буряки. І тут побачила щось блискуче між яблунями. Підійшла — а там лежить металевий уламок, чорний, обгорілий. Він ще парував і смердів паленим.

Сусіди кричали: “Не чіпай, бабо, воно може вибухнути!” А вона лиш махнула рукою:

«Та я пережила Голодомор, німця, совєти і ще цих переживу».

Замість боятись, бабуся принесла стару табуретку, сіла біля уламка й сказала:

— Оце, діти мої, і є “русскій мір”. Метал, дим і смерть. Але він нам нічого не зробить, бо наша земля сильніша. Поки ми тут, поки небо ще хоч іноді блакитне, нас не зламати. Навіть якщо ті їхні “Шахеди” сиплються нам у двір.

Командою Гуманітарна місія “Проліска”, що працює за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, було надано допомогу у вигляді матеріалів для екстреного ремонту житла для 14 людей. Разом з тим нашим фахівцем було надано 4 консультації з соціальних питань, здебільшого щодо отримання компенсації за пошкоджене житло та доступу до гуманітарної допомоги.