ЧЕРГОВИЙ ОБСТРІЛ У ДНІПРІ. 2 ЗАГИБЛИХ. ПРАЦЮЄМО НА ЛОКАЦІЇ
№ RFP 2026-045 від 29 січня 2026 року ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ на укладання договорів надання послуг з проведення ремонтних робіт приміщень в місцях тимчасового проживання (МТП) у м. Харків з матеріалу виконавця, та надання послуг з виконання ремонтних робіт для покращення умов перебування внутрішньо переміщених осіб похилого віку та з інвалідністю, що потребують стаціонарного догляду, в межах проєкту Гуманітарного фонду для України «Евакуація, надання допомоги, доступ до сервісів та підтримка місць тимчасового проживання» (код фінансування CBPF-UKR-25-S-NGO-34771) Дата та час закриття: 10 лютого 2026 року – 15:00 год.
Опівдні Запоріжжя знову здригнулося. Удар прийшов в один із районів — туди, де зазвичай чути перші крики немовлят і тихі розмови лікарів. До пологового будинку. Будівля зазнала серйозних пошкоджень. Майже 90 вікон вибиті вибуховою хвилею. Скло — на підлозі, у коридорах, на сходах. Поруч постраждали п’ятиповерхові житлові будинки: розбиті вікна, понівечені балкони й лоджії. У квартирах стало холодно, а в серцях — ще холодніше. У момент удару в пологовому були жінки, медики, люди, які прийшли на огляд. Під час тривоги всіх породіль встигли спустити в укриття. Мами й немовлята не постраждали. Сьогодні всі жінки вже вдома. Троє мам, які народили кілька днів тому, повернулися додому зі своїми малюками. Сім жінок із відділення патології також продовжують лікування вдома. У будівлі залишився лише персонал — 30 медиків, які були на чергуванні й не залишили свій пост навіть у найстрашніші хвилини. Повітряна тривога тривала понад шість годин. Це ті години, коли люди не можуть розслабити плечі, коли кожен звук змушує здригатися.
Команда Гуманітарна місія “Проліска” за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні була на місці одразу після влучання. Ми були поруч із тими, хто виходив з укриттів. Поруч із тими, хто тремтів від холоду й страху. Поруч із тими, хто мовчки дивився на зруйновані вікна і не знав, з чого почати далі.
Наші психологи надали психосоціальну підтримку 21 людині. Це були не просто розмови — це були моменти, коли люди вперше дозволяли собі видихнути. Говорили про страх, про вибух, про ніч без сну. Про те, як заспокоїти тіло, коли воно досі здригається від кожного звуку. Про те, як повернути собі відчуття безпеки хоча б на кілька хвилин. Один чоловік під час такої розмови раптом усміхнувся і сказав: «У мене третя онучка. Їй лише тиждень. І тільки вона не злякалася вибуху». Вона просто спала. Маленька. Загорнута в ковдру. Не знаючи, що в домі немає вікон. Що надворі мороз. Що світ навколо такий гучний. Можливо, вона не злякалася, бо ще пам’ятає світ без вибухів. А можливо — тому, що народилася вже сильнішою за нас.
Гуманітарну допомогу отримали 101 людина, 53 домогосподарства забезпечені будівельними матеріалами, щоб закрити вікна й захистити свої домівки від холоду. Ще 47 людей отримали ковдри, лампи та речі першої необхідності — щоб пережити цю ніч і наступні дні. Для нас допомога — це не лише матеріали й цифри. Це бути поруч у перші години. Це слухати, коли важко говорити. Це підтримувати тоді, коли здається, що сил уже немає. Ми поруч із Запоріжжям. Ми поруч із тими, хто пережив цей удар. І будемо поруч стільки, скільки потрібно.
