Ця сім’я з Херсону залишає дім уже не вперше.

Майже два роки тому — вони були змушені виїхати з Херсона до села Олександрівка на Херсонщині.

Згодом — з Олександрівки до села Гаївка на Кіровоградщині.

Кожен переїзд — не вибір, а необхідність. Кожен кілометр — крок у невідомість.

Цього разу шлях до безпеки виявився особливо небезпечним. Через постійні атаки FPV-дронів вивезти родину з першої спроби не вдалося. Чекали. Ховалися. Мовчки рахували хвилини між вибухами.

Лише глибокої ночі, 9 лютого 2026 року, коли ризик був трохи меншим, з’явилася можливість вирватися. Сім’ю доправили до Миколаєва.

У Олександрівці наразі немає світла, зв’язок є частково, але через постійні обстріли він нестабільний. Медичних закладів немає зовсім. Перебування там становить реальну небезпеку для життя.

Саме тому було ухвалене важке, болісне, але єдине можливе рішення — рятуватися разом із маленькою дитиною.

У селі залишилися батьки.

Вони не змогли змусити себе піти. Не змогли покинути дім, у якому прожите життя, навіть попри небезпеку, що щодня підповзає все ближче.