СВІТЛО У ТЕМРЯВІ РІЗДВА: ДОПОМОГА, ЯКА НЕ ЗУПИНЯЄТЬСЯ НАВІТЬ ПІД ОБСТРІЛАМИ
ВІРА В СВОЇ СИЛИ – ВАЖЛИВА
Маленька Катя, не дочекавшись свого першого дня народження, вже знала, що таке війна. Її рожева конячка, з якою вона засинає щоночі, залишилася під уламками зруйнованого будинку в Краснопіллі. Тепер її ліжечко — це матрац на підлозі в сумській квартирі, де вітер пронизує щілини в стінах. Попри всі труднощі, Катя посміхається, коли бачить свою маму, яка, приховуючи власний біль, завжди знаходить час, щоб заспівати їй колискову.
Історія родини з Краснопілля — це історія про силу людського духу і про те, як у найважчі часи людина може знайти в собі сили жити далі. Війна забрала у них усе: затишний дім, спокійне життя, відчуття безпеки. Але не забрала найголовніше — віру в людей і надію на краще майбутнє.
Після того, як на їхнє подвір’я прилетів снаряд, родина була змушена терміново евакуюватися. Зібравши лише найнеобхідніші речі, вони вирушили в невідомість. У Сумах їх зустріла порожня, холодна квартира з вибитими вікнами. Знайти житло для великої родини з дев’ятьма дітьми було практично неможливо. Але навіть у таких складних умовах вони не опускали руки.
І саме тоді в їхньому житті з’явився соціальний працівник із Гуманітарного центру Проліска – Суми. Завдяки її допомозі родина отримала статус ВПО та відповідні виплати. Матері дев’яти дітей відновлено доступ до медичних послуг, ведеться робота щодо оформлення групи інвалідності. Оформлено статус і виплати для малозабезпеченої родини.
“Коли ми переступили поріг тієї холодної, темної квартири, мені здавалося, що все закінчено. Діти плакали, а я не знала, як їх заспокоїти. І раптом у двері постукали. Це були представники Гуманітарної місії «Проліска». Ми з’їздили до транзитного центру, отримали гуманітарну допомогу, ковдри та спальні мішки — тепер наші дітки не мерзнуть. У той момент я зрозуміла, що ми не самі, і допомога поруч”, — зі сльозами на очах розповідає Наталія Леонідівна, мама дев’яти дітей.
Співробітники «Проліски» стали для родини не просто помічниками, а справжніми друзями. Історія родини з Краснопілля — це яскравий приклад того, як доброта і співчуття можуть змінити життя людей. Історія про те, що навіть у найскладніші часи важливо не втрачати віру в себе і в людей.
Працюємо за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
«Проліска» — це не просто організація, це справжній промінь світла в темряві”, — каже Наталія Леонідівна. — “Не знаю, що б я без них робила, бо було враження, що ми нікому не потрібні. Тільки «Проліска» простягнула руку допомоги. Щиро вдячні їм за це!”
Гуманітарна місія “Проліска” продовжує допомагати тим, хто потребує допомоги!
