
Саме такими словами зустріла нас пані Тамара.
Її маленька кімната наповнена паперовими дивами — лебеді, казкові карети, янголи. Кожна фігурка — це години тиші, зосередженості й спроба впоратися з болем.
Ще 9 років тому пані Тамара вела активний спосіб життя, стояла на голові, жартувала, подорожувала. Сьогодні ж, після втрати рідних і з початком війни, вона майже не виходить з дому. Страх, самотність і постійні обстріли змінили її життя.
Творчість стала її способом триматися.
Але навіть найміцніший дух потребує підтримки.
Через пошкодження та перебої з опаленням у її квартирі, як і в оселях багатьох інших самотніх маломобільних людей, температура опускається до критично низьких позначок. Коли надворі –20°C, а в кімнаті –9°C, пережити зиму без допомоги майже неможливо.
Люди похилого віку сьогодні — серед найвразливіших.
І саме зараз вони найбільше потребують нашої уваги, турботи й людського тепла.