ЗА ДВА ДНІ 58 ЛЮДЕЙ ВИЇХАЛИ З ДОНЕЧЧИНИ ЕВАКУАЦІЙНИМИ РЕЙСАМИ «ПРОЛІСКИ»
300 БУДІВЕЛЬНИХ НАБОРІВ ДЛЯ 267 РОДИН СЕЛА КОРОБОЧКИНЕ
– Я вже вдруге їду вашим автобусом та ще прийдеться їхати – виплати за поранення оформлюю, – каже Наталя, жителька, села Краснолюбецьк, яка з двома доньками семи та дев’яти років повертається соціальним рейсом «Проліски» додому з райцентру Велика Олександрівка. – Як їду до райцентру, так одразу на наступний рейс записуюся, бо на рейс «Проліски» люди за тиждень – два записуються – автобус майже завжди повній.
Ми теж сідаємо у цей автобус, щоб з’ясувати чи задоволені люди наданої їм послугою: соціальним маршрутом «Бобровий кут – Велика Олександрівка» (та у зворотному напрямку). Маршрут був відкритий гуманітарною місією «Проліска» за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine в рамках програми «Шлях до безпеки та послуг: транспортне забезпечення та підтримка колективних центрів». Проїзд в ньому, як й на всіх соціальних автобусах «Проліски», безплатний.
Автобус з Бобрового кута збирає своїх пасажирів по дев’яти селах та довозить їх до райцентру, де чекає людей чотири години – за цей час майже всі встигають впоратися зі своїми справами.
– Доньок з собою беру, бо немає на кого залишити, вони тепер і є вся моя сім’я, – продовжує Наталя. – Мій чоловік та старший син в один рік померли ще чотири роки потому. Старший син й до 30 років не дожив – хворів, а чоловікові було всього 52 роки, коли в нього стався інсульт. А пізніше я й молодшого сина втратила – йому було 11-ть років – апендицит, поки до райцентру дитину довезли, було пізно – не встигли врятувати. В нашому селі медичного обслуговування немає.
Як з’ясувалося, виплати за поранення, Наталя собі оформлює.
– Коли російська армія заходила у наше село, перший же снаряд влучив в нашу хату, – згадує Наталя. – В мене декілька поранень. Завдяки вашому безплатному рейсу, я вже майже всі документі на виплати оформила. Я ще не на пенсії, весь наш бюджет – це мінімальна допомога на дітей по втраті годувальника. Щоб самої дістатися від дому до райцентру та повернутися назад, мені треба витратити на маршрутку не менш, чим 260 гривень, а з дітьми – всі 780 гривень. Я не можу собі дозволити таку розкіш.
Наталя з дітьми сходить у селищі Калинівське, а потім ще 2 км вони пішки йдуть до Краснолюбецька, якщо тільки хтось на попутній автівці не підкине.
– Одразу, як звільнили наше село, «Проліска» надала нам будівельні матеріали для екстреного ремонту пошкодженого будинку, – каже Наталя. Та ще й ковдри, постіль, гігієну та ще багато чого, – Наталя розповідає про допомогу, яку надавала «Проліска» від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
– Я теж у Калинівському схожу, – відгукається пасажирка Алла, почувши нашу розмову. – І мені теж доведеться ще раз їхати до райцентру, бо цього разу, поки я в черзі до банку стояла, до нотаріуса вже не встигла – там теж черга. Як би не ваш автобус, їхати до райцентру мені було б дуже дорого. А якщо найняти таксі, то ця поїздка буде коштувати аж 1200 гривень. Я теж ще не на пенсії, живемо на батьківську. Я за ним доглядаю. Йому 87 рочків. До повномасштабного вторгнення він ще на своїх ногах пересувався. А коли російська армія заходила у село, то в наш будинок теж влучили. Мій тато, як побачив нашу розбиту домівку, так в нього й стався інсульт. Відтоді він на ноги не встає. До слова, як звільнили село, то і мені «Проліска» теж будівельні матеріали надавала та гігієнічні набори та інші корисні речи. Нам все потрібно! Бо все пошкоджено: домівки, меблі, речи. Та й світла у селі майже рік не було.
– Ми без світла зиму пережили тільки завдяки благодійникам, які привозили дрова або палети, – розповідає інша літня пасажирка з села Бобровий кут. – Гілок з дерев, що пошкоджені вибухами, повно. Але їх не назбираєш, бо всюди заміноване. Та й зараз ще не все розмінували. На початку грудня минулого року, як стали росіяни з лівого берега Херсон бомбити, у квартирі, де живе сім’я мого сина, балкон вибухом знесло. Він одразу відправив до мене свою вагітну дружину з їх чотирма дітьми. А в мене ж теж хата розбита. Зимували всі у бані та у літній кухні. Дякую, що «Проліска» надала нам розкладачки, ковдри, постелі. Навесні посадили город, а у червні, як російська армія підірвала Каховську ГЕС, нас затопило. Городину змило, всі речи знов були пошкоджені. Невістку та онуків пустили пожити у свою хату сусіди, що поїхали надалі від війни за кордон, але вони повідомили, що вже скоро повернуться…
– А в нас більш, чим пів села розбомбили: було понад 70 дворів, а залишилося десь 15. Я з Малої Сейдеминухи, – каже водій автобуса Олександр. – Дивиться у вікно: ні шкіл, ні будинків культури – суцільні руїни.
– Дякую «Пролісці» за безплатний автобус, я до хірурга з’їздила: тікаючи від обстрілу, отримала травму, та вже понад рік ця рана не загоюватися, – розповідає інша пасажирка. – Лікарі у райцентрі кажуть, що мені треба їхати на обстеження до Миколаєва, але в мене немає грошей ні на дорогу, ні на обстеження…
– Рейс «Проліски» для нас, як мана небесна! Щоб купити окуляри, я витратила б на дорогу більш, чим на ті окуляри, які в нашому селі немає де купити, – каже жінка, яка їздила до окуліста та повернулася з новими окулярами. – Дякуємо, що ви не забуваєте про те, що ми тут є!
Розповіді пасажирів соціального автобуса «Проліски», який трясеться розбитими дорогами, зруйновані будинки й школи та повністю знищені села, які з’являються на нашому шляху – суцільний біль. Ти слухаєш людей, що повертаються у свої звільнені села, та розумієш, що без можливості дістатися з цих сіл до цивілізації, вони просто не виживуть. Їм вкрай потрібен цей сталий транспортний зв’язок з «великою землею».
В перші дні після підриву Каховської ГЕС на початку червня, коли голова Гуманітарна місія “Проліска” Євген Каплін тиждень перебував на Херсонщині, координуючи операцію з надання допомоги постраждалим від підтоплення, жителі віддалених сіл зверталися до нього з проханням надати їм можливість такого транспортного сполучення з райцентрами та найближчими містами, де є магазини, банки, лікарні, аптеки та адміністративні установи. Голова «Проліски» запевнив селян, що безплатне транспортне сполучення з «великою землею» в них найближчим часом буде. Тоді співрозмовники в це не вірили – казали: «Синочок, та хто ж погодиться сюди їхати? Тут бомблять безперестанку. То нереально. То метро до нас треба рити…” https://www.facebook.com/proliskamission/posts/pfbid02XSvVh5e47qaLD2JoXB3yYGds2u45tTBGKjAJQDAdaExz22CebnAkZEeadvRTpkrKl
Але вже 11 серпня по території Тягинської громади за своїми маршрутами відправилися перші два соціальних рейси «Проліски». Саме по той території, яка першою постраждала від підтоплення після підриву Каховської ГЕС, та де більшість населених пунктів опинилися на першій лінії оборони, поруч з зоною бойових дій.
Зараз по Херсонщині курсує вже 13 соціальних рейсів «Проліски». Ними користуються десь понад 12,5 тисяч людей.
Пасажири дружно дякують «Пролісці» за безплатні автобуси та бажають збільшити кількість соціальних маршрутів. Аргументують це так: «Люди поступово повертаються до звільнених сіл. Значить, наші села не зникнуть з мапи України. В нас є земля та є бажання на ній працювати. Життя відновлюється. Потрібна тільки ваша допомога».
«Проліска» продовжує надавати допомогу: на сьогодні по Україні відкриті вже 98 соціальних маршрутів, якими користуються жителі 372 населених пунктів. Найближчим часом планується відкрити ще 11 соціальних маршрутів. Надання допомоги триває!
