Тетяна з сином усе життя прожила з сином у місті Добропілля Донецької області. Працювала керівником театрального дитячого гуртка, готувала виступи разом з діточками.
Після початку повномасштабного вторгнення довго не хотіла покидати домівку, залишати улюблену роботу, та з кожним днем в місті ставало небезпечніше.
Тетяна та її син жили на окраїні міста у багатоповерховому будинку, вікна якого виходили на поля. Кожного разу як пролітав літак, жінка усе більше переконувалась, що потрібно евакуюватись. Колись шахтарське містечко перетворилось на місце, де немає води, світла та газу.
Родина планувала виїхати потягом через Краматорськ, та саме в той день сталась трагедія на Краматорському залізничному вокзалі й Тетяна прийняла рішення їхати в безпеку іншими шляхами.
Жінка разом з сином дісталася до міста Суми, де її зустріли волонтери та запропонували житло – кімнату у гуртожитку, де вони дотепер живуть зі своєю кішечкою, яку вивезли з Добропілля. Тетяна не втрачає оптимізму й продовжує займатись з дітьми онлайн та дуже сумує за виступами у мирний час.
Як і більшість ВПО, жінка та син залишили рідний дім, виїхавши з мінімумом речей, тому потребували багатьох різних побутових речей. По допомогу родина звернулась до наших колег з гуманітарного центру
Проліска – Суми. Сім’ї була надана допомога від
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні у вигляді матраців, подушок, набору гігієни, кухонного набору та рушників.