Віталій і його дружина Оксана прожили у с. Велика Лепетиха Херсонської області все своє життя. Як і багато сімей познайомились, одружились та народили та виховували доньку Анну. Віталій присвятив своє життя навчанню дітей у музичній школі, працював керівником духового оркестру, дружина працювала на місцевому ринку. Подружжя вирощувало сад у дворі свого будинку, тримало домашнє господарство, Сім’я жила спокійним життям, працювала, чекала на онуків та мріяла про відпочинок.
Війна Віталія та Оксани почалася 24 лютого 2022 року з гучних вибухів неподалік дому та тривожного дзвінка доньки Анни. З того часу для усієї родини почалася виснажлива боротьба за існування. Проживши в окупації два місяці під постійними обстрілами, родина відчула, що живе наче у клітці, не маючи можливості жити щасливо. Родина вже розмірковувала про виїзд з рідного дому до найбільш безпечного місця проживання. Жити, як раніше, було неможливо та й небезпечно.
Евакуація родини пройшла дуже швидко. Планували виїжджати через три дні після потужних обстрілів, але ситуація склалася так, що прийшлося зібратись за годину. Схопивши все що встигли, виїхали на власній автівці у Вінницю. Діставалися до неї три дні, зупиняючись на ночівлю де прийдеться. Перша зупинка була у Херсонській області у людей, яких сім’я зовсім не знала. Потім був готельний номер у м. Кропивницький, далі – Вінниця. На щастя родині вимушених переселенців, відразу вдалося знайти собі житло.
Гуманітарний центр «Проліска-Вінниця» став для родини Віталія першим порятунком на новому місті. На теперішній час за підтримки від UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні сім’я забезпечена ковдрами, матрацами, постільною білизною, рушниками, подушками, та кухонним набором. Родина переселенців адаптується до нових умов життя та мріє знову побачити свій рідний дім.