Зеленодольськ. Це місто ще тиждень тому було не далі 10 кілометрів від лінії фронту на Херсонщині… Саме місто, села Велика та Мала Костромки, Мар’янське обстрілюють фактично щодня. Місцеві кажуть, що вже було близько півтисячі «прильотів»: крилаті ракети, «смерчі», «урагани», «гради», касетні, фосфорні…
До війни у Зеленодольську мешкало 11 тисяч жителів, тепер залишилось менш як 5 тисяч. Переважно, це літні люди та люди з інвалідністю. При цьому місто вже приймає понад 630 ВПО з ще більш «гарячих точок». За інформацією керівника міста, після поновлення доступу до все більшої частини громад Херсонської області, кількість внутрішньо переміщених осіб тільки збільшується. Раніше люди практично не мали змоги виїхати зі зруйнованих сіл, місяцями переховувались у підвалах. Тепер у пошуках прихистку вони приїжджають у Зеленодольськ, сподіваючись тут перезимувати.
З людьми працювали психологи центру, які за день надали понад двадцять індивідуальних консультацій. І люди щиро дякували за турботу та змогу поділитися своїми емоціями й переживаннями. Багато хто зі сльозами згадував, як змушений був полишити домівку, розповідали й про те, як мріють повернутися.
«Коли виходили, взяли тільки те, що могли в руках нести. Наш будинок постраждав, але все можна полагодити. Тож, тільки й гадки, як повернемося, як будемо все відновлювати. Плануємо поїхати закрити розбиті вікна, дах, поки не задощило. Розуміємо, що зимувати краще у Зеленодольську, тому особливо вдячні за теплі ковдри – це просто порятунок», – подякували переселенці з села Нововоронцовка Херсонської області.