ЕВАКУАЦІЯ ПІСЛЯ ЦІЛОДОБОВОЇ КАНОНАДИ
ВІДБУЛАСЯ ЧЕРГОВА ЕВАКУАЦІЯ «ПРОЛІСКИ» З ДОНБАСУ
Команда гуманітарного центру Проліска – Кривий Ріг евакуювала велику родину з м. Берислав на Херсонщині.
– Максим на другий день нашого вимушеного переїзду до Кривого Рогу, як побачив у вікно дітей на дворі, дуже здивувався: «Бабуся, там діти! Можна я до них вийду погуляти?», – розповідає евакуйована з Берислава пані Євдокія, бабуся 11-річного Максима. – Це для тих місць України, де немає, або майже немає обстрілів, діти на вулиці – звичайна картинка. А ось для жителів нашого міста, де обстріли не вщухають, діти на вулиці – це якесь диво. Мій онук такого «дива» вже майже рік не бачив. Він зі своїми батьками – моєю донькою та зятем – декілька місяців зайвий раз з хати не виходив – так щільно обстрілювали останнім часом наше місто.
Пані Євдокія розповідає, що через обстріли її молодша сестра зі своїм чоловіком теж фактично жили у підвали свого приватного будинку. Та й вона сама зі своєю тіткою, яку нещодавно забрала жити до себе, теж ховалися, як могли.
За словами співрозмовниці, життя родини в останні майже два роки було дуже нелегким, як й у всіх жителів Берислава. Майже з самого початку повномасштабного вторгнення у місті немає газу – обстріли не дозволяють полагодити перебитий газогін. Електропостачання теж декілька місяців не було, відновили його тільки коли українська армія звільнила Берислав.
– Як звільнили місто від загарбників, ми так всі раділи! Світло дали, волонтери стали привозити людям гуманітарну допомогу, – згадує пані Євдокія. – В тому числі «Проліска» багато чого привозила. Наприклад, речі першій потреби та будівельні матеріали, якими ми латали своє пошкоджене обстрілами житло, тому про «Проліску» ми давно знали. Всі сподівалися, що все відновимо – відбудуємо, – каже пані Євдокія. – Але…
Але ворожі обстріли не припинилися, через що у місті знову почалися проблеми з електропостачанням. А в червні 2023 року, коли ворог підірвав Каховську ГЕС почалися проблеми ще й з водопостачанням.
– А головна біда – обстріли, – зітхає співрозмовниця. – До повномасштабного вторгнення всі наші сім’ї жили окремо – у всіх було своє власне житло, Але в останні місяці ми то житло тільки й знали, що латали: черговий обстріл – чергові руйнування.
Тому Євдокія й забрала до себе тітку з її хати – бо домівка тьоті була вже значно пошкоджена обстрілами.
– Ми з тіткою поселилися у будинку моїй матері, бо свою квартиру я теж вимушена була залишити, – зі сльозами на очах розповідає пані Євдокія. – Моя квартира теж дуже пошкоджена: від вибухів вилетіли вікна та двері. Навіть зовнішні металеві двері вилетіли.
За словами, співрозмовниці, у триповерховому будинку, де знаходиться її квартира, мешкали десь 30 сімей. А зараз там тільки три сім’ї залишилися. Та й у тому будинку, куди вони з тіткою переселилися, незабаром обстрілами побило дах та повиносило вікна.
– Вороги вже прямо по людях гатять! І ракетами, і керованими авіабомбами, і – вибухівкою – з дронів, – розповідає пані Євдокія. – В мене вже серце цього не витримувало! Я останніми місяцями вже скільки таблеток випила! Ще й досі від гучних звуків здригаюся.
Але їхати з рідного міста нікому з родини до останнього не хотілося. Бо куди та як переїжджати такою великою сім’єю?
– Нас семеро, більшість з нас нездорові та вже у поважному віці: в той день, коли нас евакуювали, нашої тьоті Лідії як раз 80 років виповнилося, – розповідає пані Євдокія. – Та й ми з сестрою та її чоловіком всі вже давно на пенсії. Крім того, чоловік моєї сестри Наталі через хворобу пересувається виключно на інвалідному візку. Зять мій теж має інвалідність. Чим їхати? Та кому ми де потрібні? Тому й не їхали до останнього…
Але напередодні Євдокія зі своєю сестрою Наталією пішли у справах та потрапили під обстріл. Це й стало «останньою краплею».
– Ми з сестрою ходили до поліції – писати заяву про пошкодження свого житла, – розповідає пані Євдокія. – А як поверталися додому, над ними пролетів ворожий дрон. Ми тоді були біля магазинчика, коли знайома прокричала мені: «Тьотя Дуся, дрон!» Ми заскочили у магазинчик. Дрон скинув вибухівку поруч. В магазинчику вилетіли вікна, на нас полетіло скло. На щастя нікого не вбило та не поранило. Але було дуже страшно. Прийшли ми додому, у моєї сестри Наталі сльози котяться. І каже вона мені: «Треба виїжджати»…
Сім’я знала про евакуаційний рейс «Проліски» з Херсону до Миколаєва (або до Одеси). Але в цих обласних центрах у родини не було ані знайомих, ані родичів. Вирішили їхати до Кривого Рогу, де мешкає двоюрідний брат Євдокії та Наталі, який пообіцяв рідним допомогти знайти житло для оренди. З приводу евакуації звернулися до міської адміністрації, їх звернення передали «Пролісці».
Польова команда гуманітарного центру Проліска-Кривий Ріг, яка працює за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні приїхала за великої родиною на двох автівках. Сама Євдокія з сім’єю своїй дочці їхали мікроавтобусом гуманітарного центру, яким зазвичай привозять гуманітарну допомогу для жителів місць, які страждають від обстрілів – в той же Берислав, наприклад. А маломобільна тітка Євдокії та її молодша сестра зі своїм немобільним чоловіком були евакуйовані до Кривого Рогу спеціалізованим медичним транспортом в супроводі медичного працівника. Спеціалізовану евакуацію маломобільних, хворих та поранених мирних жителів прифронтових територій «Проліска» здійснює за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine.
– Коли ваші працівники вже під’їжджали до нас, завила сирена повітряної тривоги та розпочався обстріл, – згадує пані Євдокія. – Було чутно вибухи. Неподалік від нашого будинку в той день людину вбило.
Нові криворожці – саме так називають вимушених переселенців в Кривому Розі одразу були забезпечені потрібними речами – розкладачками, матрацами, подушками, ковдрами, постільною білизною, засобами гігієни від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні. Бо кузену, якому прийшлося на деякий час прихистить у своїй невеличкій квартирі одразу всіх родичів з Берислава, звісно, всього цього не вистачало.
Родину зустрічали психолог та фахівці місцевого гуманітарного центру «Проліски» з соціального супроводу. Сім’ї одразу надали психологічну підтримку та допомогу в розв’язанні соціальних питань.
– Ми так боялися переїжджати: думали, хто допоможе нашої великої родини в чужому місті? – зізнається пані Євдокія. – Але «Проліска» не тільки врятувала всю нашу родину, та ще й всім допомогла оформити та відновити всі потрібні документи. Ми вам дуже вдячні!
Фахівці «Проліски» допомогли всім членам родини оформити довідки вимушених переселенців та відповідні виплати; «гостьові карти криворіжця», які надають змогу безплатно користуватися громадським транспортом; відновили доступ до медичних послуг; відновили пенсійні виплати та допомогли оформити банківську карту 80-річної Лідії Андріївні. А доньці пані Євдокії допомогли відновити довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків та свідоцтво про шлюб, а також допомогли подати документи до Державної міграційної служби з метою отримання паспорта громадянина України – всі ці документи у жінки постраждали через обстріли, якими був пошкоджений будинок сім’ї. Всю велику родину продовжує підтримувати психолог. Надання допомоги триває!
