“НАРОДИЛАСЬ У ВІЙНУ, МАБУТЬ, І ПОМРУ У ВІЙНУ” – ІСТОРІЯ МЕШКАНКИ ЛИСИЧАНСЬКА, ЩО ЗНАЙШЛА ДОПОМОГУ ТА НОВИЙ ДІМ ЗАВДЯКИ МІСІЇ “ПРОЛІСКА”

Допомога постраждалому населенню – одна з головних цілей гуманітарної місії “Проліска”. Вкрай важливо надавати підтримку людям аби запобігати погіршенню їх стану та давати надію на краще життя у цей не легкий для всіх час. Інколи ця допомога є не лише одним з варіантів для людини, а дійсно єдиним.

Так, опинившись у складних життєвих обставинах, Лідія Іванівна коротала час у місцевому залізничному вокзалі у Сумах, після того, як була змушена покинути власний дім та переїхати у незнайоме місто. Працівники залізничного вокзалу, дізнавшись, що ця жінка є внутрішньо переміщеною особою звернулись по допомогу до наших колег з гуманітарного центру Проліска – Суми. Працівники центру, оперативно виїхали до вокзалу та забрали жінку для подальшої роботи з нею.

Під час розмови ми дізнались, що Лідія Іванівна – це уродженка міста Лисичанськ, Луганської області, яка все своє життя жила в приватному будинку та плідно працювала, починаючи з 14 років аби забезпечити себе та свою сім’ю. Перша робота була на пошті, де 4 роки жінка займалась доставлянням кореспонденції, а потім 30 років Лідія працювала вальцівницею на місцевому заводі біля свого будинку. З початком повномасштабного вторгнення рідний Лисичанськ знаходився під постійними обстрілами, а життя – під загрозою. Виїхати вона наважилась лише після того, як черговий обстріл зруйнував завод, де вона раніше працювала, та її домівку одночасно. Разом із сім’єю вона переїхала до Сум у пошуках прихистку, але ситуація склалась інакше й Лідія Іванівна залишилась одна, без коштів, домівки та надії на краще життя.

“Народилась у війну, мабуть, і помру у війну” – говорила жінка.

Єдиним бажанням у неї було – жити самостійно, як було раніше у Лисичанську. І лише воно викликало посмішку на її обличчі.

Першочергово колеги почали шукати прихисток для того, щоб посилити жінку та дати їй новий дім, паралельно зайнялись питанням відновлення доходу Лідії Іванівни на її карту, а також забезпечили їжею та необхідними речами на перший час. Вже через годину ми змогли поселити її у місце компактного проживання та відновили отримання пенсії та соціальних виплат. Оскільки першу виплату жінка зможе отримати лише через місяць, гуманітарний центр “Проліска” м. Суми, у співпраці з Луганським хабом, попіклувались про те, щоб до цього часу у Лідії Іванівни були всі необхідні товари. Вже сьогодні є сенс говорити про те, що життя Лідії Іванівни змінилось, а її бажання здійснене, адже тепер вона зможе почати вільно жити у нових умовах та бути самостійною, як давно цього хотіла.

Надання допомоги триває!