Надали гуманітарну допомогу 92-річній самотній харків’янці

Війна в Україні щоденно перетворює тисячі людських життів на виживання. Тисячі стають десятками тисяч. Кожен людський біль – це біль всієї країни. Покинуті, забуті, зламані долі. Після 24 лютого зовсім інші речі стали важливими для кожного з нас. Людяність та допомога від раніше незнайомих людей, близьких друзів або далеких родичів це те, що підтримує українців майже у кожному куточку Світу. Та як багато наших співвітчизників, що зараз перебувають «на межі» навіть не маючи змоги вийти зі своєї оселі?

Лідії Андріївні 92 роки. Все своє життя жінка присвятила науковій роботі. Працювала викладачем, професором та навіть була свого часу деканом одного з харківських вишів, але зараз залишилася сама. Єдина донька вже тривалий час за кордоном, а за Лідією Андріївною доглядає сусідка Валентина, теж похилого віку. Велика кількість повітряних тривог дуже бентежить Лідію Андріївну. Звук сирен пробирає «до кісток» та наганяє жаху, та кожного разу спускатись до сховища жінка просто фізично не в змозі. У надії та страху минає день за днем, та проблеми тільки накопичуються. У районі де мешкають жінки дістати продукти та ліки майже неможливо, а для літніх людей ця обставина є критичною перешкодою у забезпеченні життєдіяльності. Обидві харків’янки опинилися в дуже скрутній ситуації яка безперечно загрожувала їх виживанню. Дізнавшись про ситуацію, що склалась, наші колеги оперативно відреагували, та надали обом жінкам гуманітарну допомогу, а саме: продукти харчування, засоби гігієни та медикаменти.