ПИРІЖКИ, БОРЩ І ПІДТРИМКА. ЩОДЕННЕ ЖИТТЯ ГУРТОЖИТКУ
ПРЕДСТАВНИЦЯ УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНОГО КОМІСАРА ООН КАРОЛІНА ЛІНДХОЛЬМ БІЛЛІНГ З ОСТАННІМ РОБОЧИМ ВІЗИТОМ У ДНІПРОВСЬКОМУ РАЙОНІ
Алла Анатоліївна та Сергій Іванович – подружжя пенсіонерів з Великого Бурлука, що на Харківщині. Там жили тихе розмірене життя: тримали город, няньчили онуків. Але все зруйнувала війна. Кілька місяців родина провела в окупації без зв’язку з рідними, можливості отримати медичну допомогу чи навіть просто зняти гроші. Доньки зі своїми дітьми виїхали першими. Трохи пізніше вдалося вирватися і пані Аллі з чоловіком.
Родину поселили на Закарпатті в Хусті, у гуртожитку, що був відремонтований та облаштований Гуманітарною місією «Проліска» завдяки фінансуванню Гуманітарного фонду для України в координації з Управлінням ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine. Їм виділили кімнату. У будівлі тепло, чисто, є все необхідне: нові меблі та сантехніка, кухня, пральні машини. І все безкоштовно, що важливо для пенсіонерів. Спершу все було незвично: і природа, і люди, і тиша.
– Ми довго не могли звикнути до тиші. Спочатку ночами не спали. Стежили за тривогами, повідомленнями, слухали, чи летить щось над головою. Але з часом це минає. Тут не стріляють. І це головне, – згадує жінка.
Побоювання були, але в чужому місті пані Алла одразу освоїлася. На поверсі всі такі саме пенсіонери-переселенці. Важливо, що волонтери регулярно приїздили до гуртожитку і допомагали: пояснювали, як отримати грошову допомогу, оформити документи, возили за потреби до лікарні. Пані Алла почала ходити в театр, навіть змогла знайти роботу в аптеці – завдяки оголошенню у соцмережах. Це виявилося нескладно, вік не став на заваді та й проблем з мовою не виникло. Крім того, хустяни були дуже лояльні до нових жителів в місті. Жінка каже, не жалкує, що ризикнули з чоловіком і різко змінили життя.
– Найскладніше – почуватися «не вдома». Але звикли. Головне – берегти життя. Наші діти стали спокійніші, коли ми виїхали. Я завжди кажу людям: не думайте, що це кінець, не думайте, що вам страшно. Якщо маєте дітей, заради їхнього спокою рятуйтесь. Це початок нового. Без пострілів, без страху, – переконує пані Алла.
