46 людей обрали жити в безпеці. Шлях від цілодобових обстрілів, безсоння, жахів війни довжиною близько 15 годин. Втомлені, змучені. Але нескорені!
Гуманітарна місія “Проліска” звикла швидко реагувати на потреби людей. Та цього разу навіть у найдосвіченіших на очі навертались сльози. Душі наші не зчерствіли від бід і страждань війни, а відкрились ще ширше. І готові давати тепло своєї душі кожному прибулому. Багато тепла!
І десятирічному Богданчикові, що спочатку був відстороненим, тримав дистанцію. Хлопчик прибув з мамою і своєю таксою. Команда “Проліски” запропонувала бутерброд Богдану, а собачка й собі давай просити попоїсти, бо ж пахне їй. То хлопчак і каже: “Ви не давайте, собакам неможна. Дайте краще ще мені. Ми з мамою сиділи у Покровську, чекали на потяг, я би з’їв ще…”. Сім’я Богдана – мама і такса. З собою невеличка сумка. Це і все, що взяли з собою в нове місце життя, бо хтозна, як воно буде… Чи допоможе хто…
Допоможе! “Проліска” завжди там, де потрібна допомога!
Допомогали і мамі з малям. Вона насторожено спостерігала. Мовчала. Боялась говорити, бо українською вдома рідко послуговувалась. Нарешті вимовила: “Дякую вам! А нам казали, що нам тут буде складно. Що тут на нас не чекають…”
І вас, пані мамо! І всіх решту українців, які ще вагаються, чи евакуюватись до безпеки, чи лишатись в зонах обстрілів – всіх чекають і підтримають! Влада турбується про безпеку, а “Проліска” допоможе.
Ми, як ніхто, можемо відчути те, що відчуває людина, яка вимушена покинути свій дім. Бо переважна більшість наших колег – також вимушені переселенці, які за покликом серця допомагають тим, хто в потребі.
Гуманітарна місія “Проліска” завжди там, де потрібна допомога!