“ПРОЛІСКА” ДОПОМАГАЄ УТЕПЛЮВАТИ БУДИНКИ
№ RFP 2024-247 від 17 жовтня 2024 року
ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ на укладання договорів про надання послуг поточного ремонту кімнат та душової кімнати в місцях тимчасового проживання (МТП) у м. Суми з матеріалу виконавця в межах проєкту Гуманітарного фонду для України «Шлях до безпеки та послуг: транспортне забезпечення та підтримка колективних центрів»
(код фінансування UKR-22/UKR_CBPF/SA1/CCM-P/NGO/23493)Дата та час закриття: 24 жовтня 2024 року – 11:00 год.
Пану Олександру 41 рік, він має статус людини з інвалідністю I групи та родом із Севастополя. З самого початку повномасштабного вторгнення він твердо відстоював свою проукраїнську позицію, через що отримував погрози та навіть був оштрафований за відмову отримати паспорт громадянина рф. Передчуваючи, чим це може закінчитися, ще у 2019 році Олександр здобув закордонний паспорт українського зразка та почав розробляти план втечі, яким не ділився навіть із найближчими.
Отримавши в подарунок електричне крісло колісне, чоловік почав підготовку до втечі в Україну, адже тиск на людей з проукраїнськими поглядами лише зростав. Він сказав матері, що їде на відпочинок, а сам вирушив до України. Дорогою Олександр пересувався автобусами, потягами та електричками — справжнє диво, як людині з інвалідністю на кріслі колісному вдалося подолати такий складний шлях.
Останній автобус на території країни-агресора висадив чоловіка аж за 20 кілометрів від гуманітарного коридору «Колотилівка-Покровка». Оточений військовими, які почали прискіпуватися та принижувати через його маршрут в Україну, Олександр самостійно подолав ці 20 кілометрів на кріслі колісному при 35-градусній спеці. Жоден із військових не запропонував допомоги чи навіть води людині з інвалідністю, яка вперто рухалася вперед. На фільтраційному пункті з боку країни-агресора його знову принижували та погрожували, але він продовжив шлях. Олександр пригадує, що, коли перетнув кордон з Україною, його зустрічали військові та цивільні з щирими посмішками, одразу запропонували воду та допомогу. Це був разючий контраст, який підтвердив, що він на правильному шляху.
03 серпня 2024 року Олександр перетнув пункт пропуску та опинився у Сумах, в транзитному центрі.
Через деякий час соціальний працівник Гуманітарна місія “Проліска” помітив самотнього чоловіка в шелтері у поганому психоемоційному стані, поруч із яким стояло крісло колісне. Олександр не мав де жити, не отримував соціальних виплат і навіть не мав можливості оформити грошову допомогу через відсутність статусу ВПО. Його бюджет складав нуль. Хоча документи були українські, довідка МСЕК, яка підтверджувала інвалідність, була видана у рф, тому він не міг отримати пенсію. На той час Олександр виживав лише завдяки благодійним організаціям, які забезпечували його житлом і харчуванням.
Наш фахівець із надання соціальних послуг одразу взявся за справу. Спершу він зв’язався з Департаментом соціального захисту щодо житла, але гуртожиток, куди направили Олександра, не мав належних умов інклюзивності — пандус закінчувався високим бордюром. Іншого житла для людини з інвалідністю першої групи у Сумах не знайшли. Ми також зверталися до колег з інших громадських організацій, але ті лише розводили руками — в умовах постійної евакуації вільних місць майже не залишилося.
Ще одним викликом стало підтвердження статусу людини з інвалідністю. На етапі укладення декларації з сімейним лікарем виникли перепони — 2,5 тижні в міській лікарні відмовляли в цьому, постійно відкладаючи справу. Ми звернулися до Представника Уповноваженого з прав людини в Сумській області Мироненко Тетяни Євгенівни, яка вислухала історію Олександра та негайно почала діяти. Наступного дня нам повідомили, що для Олександра знайшлося інклюзивне житло, але для його отримання потрібна була українська довідка МСЕК.
Загалом соціальний працівник Проліска – Суми разом з Олександром відвідав 33 рази різні комісії МСЕК, лікарні та установи, щоб отримати довідку. На той час, завдяки допомозі нашого працівника, Олександр вже мав оформлений статус ВПО, доступ до банківських, медичних та адміністративних послуг, отримував гуманітарну допомогу від партнерів та відновив усі необхідні документи українського зразка.
Як тільки довідка МСЕК була отримана, ми зв’язалися з Представником Уповноваженого з прав людини щодо житла для Олександра. Виявилося, що він завжди мріяв жити в Києві, і його мрія нарешті здійснилася — чоловіку знайшли житло майже в центрі столиці з усіма необхідними умовами інклюзивності. 14 жовтня 2024 року, за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF), спеціалізованим медичним транспортом у супроводі медичного персоналу Олександра евакуювали з Сум до Києва.
Тепер новою мрією Олександра є пройти навчання та стати QA-тестувальником. Колектив Гуманітарної місії «Проліска» щиро бажає, щоб і ця мрія здійснилася.
Допомога триває!
