«… МОСТИ БУЛИ ПІДІРВАНІ, ДОРОГИ РОЗМИТІ, ВКАЗІВНИКІВ НЕ БУЛО» – ІСТОРІЯ ЖІНКИ, ЯКА ВИВЕЗЛА СВОЮ РОДИНУ З-ПІД ОБСТРІЛІВ

Коли Олені о 5-30 ранку 24 лютого подзвонила донька з Волновахи, зі словами : “Нас бомблять, ми їдемо до вас у село”, вона не повірила, адже мешкала за 18 км від міста і нічого не чула, а такі обстріли були звичним ділом. Діти з маленькою онукою приїхали й стали облаштовувати бомбосховище.

“Що ви собі придумали, я не полізу у погріб”, – казала Олена. Але коли за пару днів дім здригнувся від потужної артилерії, жінка зрозуміла, що треба терміново рятувати своїх. Олена була невпевненим водієм новачком, але вирішила за всіх : “Терміново їхати, рятувати життя, як би не важко було полишити будинок, що обживали все життя, кинути господарство.” Батькам не сказала правду, обманом посадила у машину і поїхала куди очі бачили.

Їхали довго, блукали селами, мости були підірвані, дороги розмиті, вказівників не було. Стемніло, почалася комендантська година, їх зупинили серед села якісь люди. Олена розплакалась, бо не змогла сказати куди вони прямують, попросила допомоги. Як виявилося, їх зустрів голова громади. Він відвіз родину з шістьох осіб у монастир, добрі люди їх прихистили та нагодували. Згодом обстріли почалися й там і війна погнала їх далі. Голова громади десь дістав бензину, якого тоді взагалі не було, заправив їх машину і показав як доїхати до Запоріжжя. Звідти вже родина поїхала у село Вінницького району, куди їх запросила подруга.

“Проліску” Олена знайшла в інтернеті, подзвонила і попросила допомоги. Команда нашого гуманітарного центру Проліска – Вінниця відгукнулась на прохання та надала жінці та її родині новий сезонний одяг та засоби гігієни від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.

Надання допомоги триває!