До війни у Слобідському Харківської області мешкало понад 100 осіб. У це невелике передмістя Харкова більшість людей приїжджало, як на дачі. Місцеві працювали на власних господарствах та відпочивали від шуму великого міста біля річки, що тече поруч.
Зараз від відпочинку залишились тільки згадки. Не дивлячись на те що 30 квітня Слобідське разом з ще трьома селами було звільнено, по населеному пункту кожного дня гатять з артилерії усіх калібрів. Відсутні усі комунікації, мобільний зв’язок майже відсутній. Продукти та інші товари у селищі придбати просто ніде. Люди займаються власним господарством в надії, що воно допоможе їм у скрутний час. Місцеві в яких є автівки, на свій ризик їздять на закупи до Харкова. По трасі регулярно відбуваються обстріли тож їхати потрібно дуже швидко, але при цьому потрібно бути дуже уважним, щоб не потрапити у вирви від снарядів та не пробити колеса численними осколками, що лежать на шляху.
Дізнавшись про проблеми людей, місія «Проліска» направила гуманітарну допомогу до населеного пункту. У день, коли ми приїхали до селища, не було жодної хвилини тиші. У буквальному сенсі «літало над головами». Та не дивлячись на усі обставини ми змогли виконати свою роботу, поспілкувались з людьми та передали їм такі необхідні продукти харчування. Також з місцевими мешканцями працювали психологи нашої місії.