У ніч на 5 вересня, з 1:50 до 3:15, Дніпро пережив чергову масовану атаку БпЛА. Вибухи пролунали один за одним, пошкодивши житлові райони міста.
За попередніми даними:

постраждали 5 багатоквартирних будинків (вибито вікна квартир, балконів та лоджій);

зруйновано частину дахів та побито вікна у 20 приватних будинках;

зіпсовано кілька автівок та господарські споруди.
На щастя, обійшлося без жертв.
90-річна пані Катерина, мешканка одного з пошкоджених будинків, розповіла:
«Цієї ночі мій будинок здригнувся. Вибух – і всі вікна в мить повилітали. Скло сипалося, як град, а я лежала на ліжку в тій частині будинку, що дивом не постраждала. Мені пощастило. Хоча… чи можна назвати це щастям?
Мені було чотири, коли почалася перша в моєму житті війна – Друга світова. Я вже бачила її. Я не все розуміла, але пам’ятаю страх у маминих очах. Пам’ятаю, як батько прощався, цілував мене в чоло і казав: «Катрусю, ти в нас тепер головна». А потім – тиша. Листів не було. Лише звістка: загинув. Ми так і не знайшли його могили.
Я пам’ятаю, як ми ховалися в погребі, як мама пекла хліб із лушпиння картоплі, як сусіди зникали, як на вулицях було тихо, як у морзі. Я виросла з війною в серці. І думала, що більше ніколи не побачу її знову…
Але ось зараз я – стара, зморщена, з руками, що тремтять, і серцем, яке пам’ятає кожен біль. І знову війна. Знову вибухи. Знову страх. Я не плачу. Сльози вже давно висохли. Але я дивлюсь на світ і думаю: скільки ще ми маємо витримати? Скільки ще матерів втратять синів? Скільки ще дітей прокидатимуться від вибухів..
Мешканці отримують: цільову гуманітарну допомогу, психологічну підтримку, консультації з кейс-менеджменту та захисту, будівельні матеріали для екстреного ремонту.
Окрему допомогу надають родинам, де проживають люди з особливими потребами: фахівці місії допомагають встановити захисні конструкції на пошкоджені вікна.