«ПРОЛІСКА» ДОПОМАГАЄ: СОЦІАЛЬНИЙ МАРШРУТ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ ХЕРСОНЩИНИ
Свято у прихистку для літніх людей на Закрпатті
Кожна історія допомоги людям, які пережили війну, — особлива. За кожною стоїть свій біль, своя боротьба, своя тиха надія. Фахівці з соціального супроводу Гуманітарної місії «Проліска» добре знають, що шлях до відновлення ніколи не буває простим. Історія Михайла Макаровича — саме така. Щемка, сильна й дуже людяна.
У червні 2025 року «Проліска» евакуювала його з Донецької області медичним транспортом. Довгі місяці він залишався в пошкодженому будинку, який колись був рідною фортецею, а тепер став небезпечною пасткою. Лише коли стіни, що «тримали», буквально почали падати, він наважився на виїзд і був евакуйований до Харкова, де на нього вже чекала онука.
Онука допомагала як могла, але більшість питань вимагали професійного супроводу, бо здоров’я Михайла Макаровича було тяжко підірване. Ліва сторона тіла частково паралізована, він майже не ходить і не може самостійно вийти з дому. Навіть оформлення базових документів чи отримання медичної допомоги ставало для нього непідйомним випробуванням.
Фахівці «Проліски» одразу взялися до роботи — допомогли оформити статус і виплати ВПО, отримати гуманітарну та грошову підтримку, розв’язати банківські питання, відновити документи в податковій службі. Найважливіше — надали доступ до медичних послуг: пошук сімейного лікаря, обстеження, лікування, постійний транспортний та індивідуальний супровід.
Протягом місяців допомоги було здійснено десятки візитів до різних установ. Але одна, на перший погляд, дрібна, але насправді дуже важлива проблема весь час залишалася тягарем — відсутність надійного телефону. Старенький кнопковий апарат ледве тримав заряд і вимикався після кількох хвилин розмови. А в Харкові, де кожна повітряна тривога може означати реальну загрозу, можливість залишатися на зв’язку — це не просто зручність, а питання безпеки.
Придбати новий телефон він не міг: пенсії ледь вистачало на найнеобхідніше. Родичі, які самі стали ВПО, також не мали змоги підтримати матеріально.
Тоді фахівець із соціального супроводу скористався можливістю допомоги через систему індивідуальної підтримки у сфері захисту від УВКБ ООН. І нещодавно Михайло Макарович отримав те, що йому було так необхідно — сучасний смартфон, який став для нього не просто технікою, а справжнім засобом безпеки та зв’язку зі світом.
Попри поважний вік, він опановує телефон дивовижно швидко. Тепер чує сигнали тривог, знає, що робити, де в квартирі безпечніше. Користується потрібними додатками. Може подзвонити онуці, рідним, тримати зв’язок із лікарем і відчувати, що він не сам у своїй боротьбі. Це маленька річ, але для нього вона означає дуже багато — можливість жити трохи спокійніше, впевненіше, безпечніше.
І саме в таких історіях розкривається справжня цінність допомоги. Коли своєчасна підтримка повертає людині відчуття захищеності, гідності та життя, у якому є хтось поруч.
«Проліска» та партнери продовжують бути поруч із тими, хто цього потребує, — щоб у людей залишався шанс знову відчути опору під ногами.