ЕВАКУАЦІЯ З КУРАХОВОГО ТРИВАЄ
ВОЗЗ’ЄДНАННЯ РОДИНИ. “ПРОЛІСКА” ЕВАКУЮВАЛА МАЛОМОБІЛЬНУ ЖІНКУ ДО СИНА
Щодня населені пункти Покровської громади перебувають у зоні підвищеної небезпеки через обстріли з боку російських окупантів. Попри це, життя триває. Кожна історія з цих містечок — це приклад незламності духу та надії. Однією з таких історій є події, які сталися з родиною Олени, Сергія та Марії Іванівни — мешканців Покровська.
До війни це була звичайна сім’я, яка жила мирно у своєму затишному будинку. Вони працювали, планували майбутнє та мріяли про мир. Однак на початку липня 2024 року їхні мрії було зруйновано. Російська ракета в одну мить позбавила родину не лише даху над головою, але й спокою та відчуття безпеки.
Після того, як ракета влучила в будинок, виникла пожежа. Родина була змушена самостійно рятуватися, чекаючи прибуття рятувальників. Пан Сергій встиг винести з палаючої будівлі свою маломобільну тещу, пані Марію. Однак дім та всі речі згоріли дощенту. У полум’ї зникло все: меблі, особисті речі, документи. Залишилися лише обпалені стіни, а на згарищі — залишки минулого життя.
Попри важкі обставини, допомога не забарилася. Працівники Проліска Донецька, за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, прийшли на допомогу родині. Завдяки злагодженій роботі було відновлено втрачені паспорти та інші документи, а також забезпечено пані Марію новим реабілітаційним засобом — кріслом колісним.
Проте війна не вщухала, і загроза для життя людей ставала дедалі гострішою. Місто знову піддалося інтенсивним обстрілам, і родина змушена була залишити Покровськ. Спільними зусиллями працівників «Проліски» та Центру надання соціальних послуг Шахівської сільської ради родина знайшла новий прихисток у більш безпечному місці.
Перебуваючи далі від обстрілів, пані Марія почала знову відчувати свободу руху. Вона вже могла самостійно пересуватися територією Центру, що стало маленькою, але дуже важливою перемогою в її боротьбі за відновлення. Атмосфера підтримки та взаєморозуміння, яку створили працівники та інші мешканці Центру, допомогла родині оговтатися від пережитих потрясінь.
Ця історія — не лише про втрати, а й про людську силу та незламність. У часи випробувань саме доброта та співчуття інших дають надію на краще. Родина Олени, Сергія та Марії Іванівни — живе підтвердження того, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло, коли поруч є люди, готові прийти на допомогу. Попри виклики війни, вони знову знайшли в собі сили рухатися вперед. І в цьому — справжня перемога людського духу.
Гуманітарна місія “Проліска” завжди там, де потрібна допомога!
Надання допомоги триває!
