UKR-Proliska-logo-2021UKR-Proliska-logo-2021UKR-Proliska-logo-2021UKR-Proliska-logo-2021
  • Про гуманітарну місію
  • Сюжети ЗМІ про нас
  • Новини
  • Тендери/закупівлі
  • Контакти/мапа діяльності
  • Написати нам
  • Допомогти місії
  • Укр
ПРОЛІСКА НАДАЛА ДОПОМОГУ МЕШКАНЦЯМ КОСТЯНТИНІВКИ
ПРОЛІСКА НАДАЛА ДОПОМОГУ МЕШКАНЦЯМ ЧОРНОБАЇВКИ ТА ХЕРСОНА

«ЯК ЖЕ Ж ЦЕ ТАК. МИ БІЖЕНЦІ, МИ В СВОЇЙ КРАЇНІ, В СВОЇЙ ОБЛАСТІ, А БІЖЕНЦІ». ЩЕМЛИВА ІСТОРІЯ ЕВАКУАЦІЇ

Чи бачили ви справжнє кохання? Працівники гуманітарної місії «Проліска» точно бачили. Коли 84 річна пані Просковія виходила зі свого двору у селі на Сумщині, доторкаючись до всього повз, що проходила, не тому, що було фізично важко йти, а тому, що тут кожна клітинка рідна, кожна дощечка паркану по-своєму вищерблена, а калитка то і взагалі бачила все життя родини.

Тут рідні чорнобривці та півники опустили голови від спеки, ніби розуміючи, що господиня їде назавжди. Вишня під двором затріпотіла гіллям, і якийсь сум завис у повітрі.

Вже винесли пару мішків з речами, вже витерли сльози на очах, і тут вийшов з будинку слідом дідусь. І всі завмерли, коли погляди бабуні, що їде і її чоловіка зустрілися. Двоє людей які прожили разом більше 50 років, збудували дім, посадили сад, виростили дітей і онуків, і тепер вони розлучаються…

Кожен з нас назавжди запам’ятає цю мить. Евакуація цивільного населення – життя поділене на до і після. Їх розділяє клята війна, і вони обоє розуміють, що невідомо чи ще доведеться побачитися, але бабуся їде, бо потребує медичного лікування і нагляду, а дідусь лишається в своєму домі і на своїй землі, яку обробляли роками, поколіннями, в дворі де була батьківська хата, де побудували свою, де кожне дерево вирощено з малечку.

Пані Просковія бадьориться в авто, домовляється про зустріч зі спеціалістом з соціального супроводу гуманітарного центру «Проліска-Конотоп», про спільний похід до ЦНАПу для оформлення статусу ВПО, про запис до лікаря, радіє що МТП в центрі міста і поруч аптека, і магазин, навіть другий поверх її не лякає. Аби тихо, аби тільки тихо…

І все, що просить старенька бабуся: «Уговоріть мого діда, вивезіть діда»…. Як же ж це так, ми біженці, ми в своїй країні, в своїй області, а біженці. Нема нам місця в своєму краї, вибивають градами і дронами, гупають так, що нема сил. І земля двигтить під ногами, страшно, хочеться жити, дожити своє відведене». Клята війна забирає життя, розділяє родини, відбирає дитинство, відбирає старість.

#Проліска #Сміливілюди

©2026, ГО «Проліска». Часткове або повне використання інформації допускається за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт http://proliska.org ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН ЩОДО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ
  • Немає перекладів, доступних для цієї сторінки