Психологи
Проліска – Харків через лічені хвилини були на місці ураження КАБами біля гіпермаркету «Епіцентр» й одразу ж приступили до надання першої психологічної допомоги. Своїми історіями поділилися наші співробітники, які працювали на місці події.
В момент вибуху захитався мій дім, було дуже страшно, потім дзвінок від команди, треба їхати на приліт. Я швидко зібралася і тоді вже вщухли емоції страху, бо треба було швидко орієнтуватися та діяти. Щоб організувати себе знадобилося небагато часу, на жаль маю вже досвід в таких ситуаціях. Треба стабілізувати людей, скеровувати, надавати інформацію, та першу психологічну допомогу людям, які були в епіцентрі подій.
Я була першою, тому що мій дім поруч з місцем трагедії.
Перше, що довелося робити – це стабілізувати людей, які сховалися в підземному переході. Там була жіночка з маленькою дитиною, дуже налякана, не могла зорієнтуватися, а треба було ще й дбати про дитину, хоча вона казала, що на момент вибуху дитинка спала, та не встигла злякатися. Тепер сама вже не могла зібратися. Від відповідей на короткі мої запитання вже починала потрохи приходити до тями та звертатися до дитини.
Людям було складно описати, що вони відчули, від стресу тремтіло тіло та не знаходилося слів. Треба було діяти, тож в нагоді були всі засоби: і водичка, і дихання, і м’язові вправи для відчуття своїх кордонів тіла та вмикання в дійсність.
Через хвилин 15- 20 приїхали інші колеги.
Ми розійшлися по всій території. Ускладнювалася робота тим, що були повторні вибухи та доводилося бігти в укриття.
На майданчику біля «Епіцентру» було багато людей, які знали, що їх близькі пішли в торговельний центр, а тепер з ними немає зв’язку, це важке випробування…. Очікування, страх, паніка, відсутність інформації. Всі були розгублені. Прийшлося визначати пріоритетність – до кого бігти спочатку, а до кого згодом: це була жіночка, яка голосно плакала та кричала «якщо моя дитина загинула, я не буду жити…».
Інший епізод стався на відкритому овочевому ринку, який розташований біля гіпермаркету. На той момент там було багато людей, які в вихідний день прийшли скупитися, але все пішло не так, як спланували. Після вибуху всі побігли до підземного переходу, куди хвилин через десять прибула наша психологиня.
Робота розпочалася зі стабілізаційних психологічних заходів. Вдалося підтримати та стабілізувати продавчиню, яка від вибуху впала під прилавок та другого вибуху вже не чула, тому, що втратила свідомість, прийшовши до тями почала звати маму, яка теж впала під прилавок, вона торгувала поруч, і вже в переході визначили, що в неї травма голови та плеча. Медиків поруч не було, але вдалося стабілізувати емоційний стан, та більш-менш поверхово дізнатися про фізичне самопочуття, з’ясувати наскільки складний стан, щоб скеровувати до медиків, для надання кваліфікованої допомоги. Щоправда, обидві жінки відмовилися від медичної допомоги.