До війни Дарина Сергіївна Деркач проживала разом з чоловіком та двома дітьми 5 та 12 років в селі Воскресенка Пологівського району, працювала у місцевій школі вчителем української мови та літератури. Згадує, що вже напередодні війни в школі готувалися до вторгнення: вчителі та діти тренувалися ховатися в бомбосховище. Але в те, що може початися війна, ніхто не вірив. Дарина Сергіївна заспокоювала учнів: «Не переживайте, нічого не буде, ніякої війни не буде».
24 лютого почалося, як і зазвичай, Дарина рано вранці збиралася на роботу, ніяких новин не дивилася, аж раптом до кімнати увійшла мати чоловіка в сльозах і сказала, що на Україну напали. Події розвивалися дуже стрімко, і вже 3 березня, через тиждень від початку повномасштабного вторгнення село було окуповане. З того ж дня у селі припинили працювати всі магазини, бо були нещадно розграбовані окупаційними військами в перший же день. Дім Дарини знаходився у 200 метрах від бази розташування нападників, тож гучні вибухи вони чули щодня. Жінка згадує, що в окупації було дуже тяжко, найскладніше було вмовити 5 річну дитину ховатися вночі у підвалі. Малеча плакала і не розуміла, чому вона має іти в холодний підвал. Саме через дітей Дарина вирішила виїжджати в Запоріжжя. Багато речей жінка з собою не брала, схопила невеличку дорожню сумку, сподіваючись, що повернеться дуже скоро. Чоловік вирішив залишатися вдома.
Коли родина зрозуміла, що за місяць нічого не вирішиться і Дарина з дітьми не повернеться найближчим часом додому, в Запоріжжя вирішив виїжджати й чоловік Дарини. Добиратися йому довелося понад 4 доби. На блок-посту в м. Василівка авто майже не пропускали, всі ночували прямо в полі. В машині з чоловіком Дарини їхали ще 2 літні людини, тож їх залишали спати в автомобілі, а решта ночували просто неба. Вночі починалися обстріли, над головами свистіли снаряди. Після чергової виснажливої ночі у чоловіка Дарини стався мікроінсульт. На щастя в черзі на виїзд до Запоріжжя були люди, які мали необхідні ліки та змогли надати йому медичну допомогу. Лише на 5 добу важкої дороги родина нарешті об’єдналася.
Родина мріє повернутися додому, відбудовувати свій дім, в який влучив снаряд. І ми віримо, що їхня мрія, як і мрія мільйонів українців, вже зовсім скоро здійсниться!