СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД – ЦЕ ЛЮДЯНІСТЬ ТА ПІДТРИМКА
15.05.2023
СОЦІАЛЬНІ РЕЙСИ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ НА СУМЩИНІ
16.05.2023
Вірі Петрівні 94 роки. До війни жінка мешкала у невеличкому місті Торецьк, що на Донеччині, а з квітня місяця 2022 року вже перебуває у Полтаві, куди приїхала зі своїми рідними, рятуючи життя. Раніше, поки були сили, Віра Петрівна працювала санітаркою в лікарні, займалася садівництвом. У юному віці допомагала мамі, яка тяжко працювала на залізниці. Родина Віри Петрівни жила тяжко, дівчина не доїдала й не завжди мала власну пару взуття. Нині жінка, яка пережила Другу світову, не може повірити, що історія повторюється.
В рідному місті маломобільна Віра Петрівна з рідними залишалася поки були сили терпіти численні постріли та вибухи. У квітні було прийнято рішення виїжджати з небезпечного регіону. Родина евакуювалася самостійно на власному транспорті. Була зібрана мінімальна кількість речей та взяті найнеобхідніші засоби реабілітації. Родина прийняла рішення виїжджати до Полтавської області. Онука Віри Петрівни підказала номер телефону гарячої лінії з розселення на території Полтавської області. Дорогою зателефонували на гарячу лінію міської ради з проханням надати прихисток. Родину було розселено до одного з закладів освіти, який був визначений для прийняття людей, що постраждали у результаті бойових дій і покинули свої домівки задля порятунку.
«Телефоном нас просто довели до нашого прихистку. Нам казали їдьте прямо, тепер поверніть і так далі», – згадують рідні. В дорозі родина провела майже 14 годин. Стомлені та перелякані вони дісталися до прихистку.
Під час моніторингового візиту до закладу, де перебували переселенці, співробітники гуманітарного центру Проліска – Полтава познайомились з Вірою Петрівною. Було виявлено, що жінці потрібно пройти медичне обстеження. Наші колеги надали таку необхідну допомогу та супроводили жінку в лікарню для отримання кваліфікованої допомоги. Закладу, який приймає ВПО за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні були передані ковдри, подушки, постільна білизна. Індивідуально всім родинам були надані гігієнічні набори.
«Я дуже хочу повернутися додому» – наостанок нашої розмови каже Валентина Петрівна.
