ДОПОМОГА В ОБЛАШТУВАННІ ПУНКТІВ НЕЗЛАМНОСТІ ГРОМАД КРИВОРІЖЖЯ
№ ITB 2024-158 ВІД 26 ЛИПНЯ 2024 РОКУ. ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ: № ITB 2024-158 НА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ПОСТАЧАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТА ПОБУТОВОЇ ТЕХНІКИ, МЕБЛІВ, КАНЦТОВАРІВ ТА СУПУТНІХ ТОВАРІВ, КОНДИЦІОНЕРІВ, ЗАСОБІВ ГІГІЄНИ, ТОВАРІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ІГРОВОЇ ТА РЕСУРСНОЇ КІМНАТИ ДЛЯ ДИТЯЧИХ ПРОСТОРІВ У ХАРКІВСЬКІЙ, ПОЛТАВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКИЙ, ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ТА ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТЯХ В МЕЖАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТУ УВКБ ООН “КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТА ЖИТЛА ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ, РЕПАТРІАНТІВ ТА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВІЙНИ” (КОД КОНТРАКТУ 21141Y24M162685) ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 5 СЕРПНЯ 2024 РОКУ – 11:00 год.
Гаряча лінія. Вхідний дзвінок…….
“Алло! Добрий день! Гуманітарна місія «Проліска» Донецької області, мене звуть Світлана, я Вас слухаю” – так починається мій діалог з людьми, які потребують допомоги. Здається, що може бути простіше перерахувати всі види допомоги, зареєструвати дзвінок або перенаправити іншому фахівцю, і все, виконана твоя місія. Але, ні, які б фільтри для себе ти не ставив, ти не можеш не реагувати на чужий біль, безвихідь, страждання, сльози.
Кожен дзвінок – це епізод чийогось життя. Епізод, який не наповнений яскравою історією радості, щастя, благополуччя та любов’ю.
Епізод під назвою: «Біль та розпач»
– Алло! Доню, мене звуть Анна Степанівна ми з-під Селидова, наш будинок потрапив під обстріл, чоловік вийшов у гараж, йому відірвала руку, руку довелося ампутувати, транспорту немає, щоб їздити на перев’язки, таксі 1000 грн. Будинок без вікон, ховаємось у підвалі. ДОПОМОЖІТЬ!
– Алло! Доброго дня, потрібні памперси для дорослих, ми переселенці з Авдіївки. У дружини після того як дізналася, що в наш будинок потрапила ракета, стався інсульт, лежача. Я доглядаю за нею, ДОПОМОЖІТЬ!
– Алло! ДОПОМОЖІТЬ! Потрібно вивести стару маму, вона залишилася одна, лінія фронту наближається, почастішали обстріли.
Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть!
Приймаючи телефонний дзвінок, стаєш співучасником чиєїсь долі. Долі, яка торкається кожної струнки твоєї душі, перебираючи їх, твоя душа наповнюється музикою співчуття, співпереживання, можна перерахувати велику кількість синонімом до цих слів, але їх все одно не вистачить, щоб виразити те, що переживаєш в розмові з людиною, яка іноді
втратила все. Те, що любили, що було їй дорого.
– Ганно Степанівно, Гуманітарна місія “Проліска” може вас евакуювати, в будь-яку точку України.
– Свєточка, як же ми покинемо свою хату, тут зроблено все нашими руками, у нас такий великий сад, тут народилися наші діти, підростали онуки…
Ганна Степанівна, не змовкаючи, починає розповідати історії про своє життя, біль у голосі, який чуєш на початку розмови, йде на задній план. Людину ніби підмінили, все її минуле життя, наповнене такими зворушливими спогадами, наче бетонний фундамент, допомагає утримувати цеглини її вже зруйнованого життя. Голос у Анни Степанівни стає спокійним, вона ніби потрапляє в інший вимір. Її чудові спогади, як крила у птаха, які допомагають літати.
Я дивлюся на свій стіл, завалений відомостями з надання гуманітарної допомоги. Все потрібно оцифрувати. Знаю, як багато в мене роботи. Але! Я не можу злякати цю «Птаху», розуміючи, наскільки важливі для Ганни Степанівни її спогади, адже саме вони утримують її на плаву.
Життя – це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися. Я назавжди запам’ятаю ці телефонні дзвінки. Запам’ятаю ті історії, які чула і ту допомогу, яку надає Гуманітарний центр Проліска Донецька.
Ми зараз як Ной у ковчезі, який не знав, що на нього чекає, куди його ковчег пливе. Коли все закінчиться. Він ніс свою місію.
Так і Гуманітарна місія «Проліска» зі своїм символом Голубки, що тримає в своєму дзьобі гілочку олійни, несе свою допомогу людям.
Адже саме Голуб, випущений Ноєм, приніс йому звістку – «Життя на землі триває».
