Всі історії війни одночасно схожі й різні, як лінії на долоні. З родиною пані Інни співробітники гуманітарного центру
Проліска – Харків познайомились під час обходу будинків та інформування мешканців Ківшарівки щодо можливості евакуації. На той час пані Інна з донькою та чоловіком не були готові покинути рідний дім, через необхідність доглядати літніх, хворих батьків, які категорично відмовились виїжджати. Цей важкий вибір між дітьми та батьками зараз надриває серця багатьох українців. І треба бачити наскільки ця дружня родина є єдиним цілим, щоб зрозуміти наскільки болюча для них навіть думка про розлуку. Родина мешкала у п’ятиповерхівці, під час окупації вони місяцями лишались без світла, газу, води та зв’язку. Готували їжу у дворі, в імпровізованій кухні на вогні, по черзі з сусідами. Водою ділились власники свердловин, продуктами ділились всі з усіма. Ірина з чоловіком весь час навідували та допомагали її матері та свекру зі свекрухою, що мешкають в Курилівці. Після звільнення маятник життя родини хитнувся в бік відновлення, тому посилення обстрілів Куп’янського району було важким ударом. Ще раз пройти це коло пекла з 13 річною Ганночкою пані Інна вже не могла.
Останньою краплею, як не дивно, стала дводенна тиша… Після нищівних обстрілів, що гриміли звідусіль настільки гучно, що люди затикали вуха, щоб не збожеволіти, тиша здавалася ознакою близької великої біди. Пані Інна з донькою повідомили психолога «Проліски» про бажання виїхати, і наша команда невідкладно прибула в Ківшарівку для евакуації. Навкруги дійсно стояла тиша, але дим від згарищ, що вкривав небо, свідчив про її оманливість. Мама з донькою вирішили їхати до Харкова, а батько залишився доглядати батьків. Мить розлуки була щемка неймовірно, плакали всі, і нема цьому розради, поки триває війна. Особливо важко, що майже нема можливості підтримувати зв’язок із батьком, через пошкодження мереж. Але безпека дитини, збереження її психіки та можливість навчання є безумовним пріоритетом. Команда Проліска – Харків привезла Ірину з донечкою до транзитного центру в Харкові, де їм було надано допомогу у вигляді речей першої потреби від
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, а також інформацію щодо оформлення документів і навчання дівчинки. До речі, Ганночка дуже талановита, має здібності до малювання, займалась вишивкою і танцями. Сподіваємось, в безпечному місті в неї буде простір для розвитку. І віримо, що її батько невдовзі відправить родині добру звістку про себе.