№ ITB 2025-510 від 29 ВЕРЕСНЯ 2025 РОКУ ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ НА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ НАДАННЯ ПОСЛУГ З РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА СКЛАДСЬКОГО ОБЛІКУ (ІССО)» В МЕЖАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТУ УВКБ ООН “КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТА ЖИТЛА ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ, РЕПАТРІАНТІВ ТА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВІЙНИ” (КОД КОНТРАКТУ 21141Y25M162685) ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 10 ЖОВТНЯ 2025 РОКУ – 15:00 год.
ТРАНСПОРТ, ЯКИЙ РЯТУЄ: СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВІД «ПРОЛІСКИ» НА ХЕРСОНЩИНІ
Очі людей, що прибувають на транзитний центр – інші. Те, що вони бачили, змінило їх назавжди. Їх дивує світло в будинках, вони не вірять тиші та постійно вдивляються в небо.
Їй 85. Йому 88. «Лише 64 роки разом», жартує він без посмішки. До них в будинок прилетіла ракета. Все, що в них лишилося, помістилося у дві сумки.
«Це все що ми маємо. Нашого сина більше нема. Ми хочемо лишитися в Україні, на своїй землі, але я мушу відвезти дружину в безпеку». Поки вони чекають вирушення на потяг, вона 6 разів спитала в нього: «Де наші сумки?», – і він 6 разів їй спокійно відповів, одночасно прислухаючись поки не назвуть їхнє прізвище для посадки. Це любов. І це справді незламність, бо цей сивий, сухий чоловік відповідає за свою жінку і не схиляється перед втратами, перед війною, навіть перед роками.
Жінка з Добропілля: «Я не можу вам передати як це страшно, я досі бачу як палала ціла вулиця і люди стрибали з вікон. Хто не бачив цього на власні очі не зрозуміє нас ніколи. За що нам ця страта?! Чим ми завинили?!»
Жінка з Костянтинівки має болюче питання, як оформити свідоцтво про смерть свого чоловіка, що загинув від прямого влучання снаряда, просто на вулиці, біля власного будинку. Від тіла не лишилося нічого, що було б можна поховати. Жінці важко промовити все це крізь стиснуте горло.
Чоловік в кріслі, в пухнастому халаті, що нагадує про домашній затишок, якби не забинтована шия. Уламок потрапив чоловіку в артерію і запікся в рані. Чоловік дивом не стік кров’ю. Від нього не відходить дружина і шарпей Буч, якого вони не покинули в тому пеклі, попри загрозу власному життю.
Жінка з чотирма собаками та кішкою питає чи дозволять їй ночувати на транзиті із тваринами: «Якщо не можна, я буду із ними на вулиці».
– А куди ви поїдете далі?
– «Мені все одне, аби не туди де ми були…, – голос її тремтить – Моєму чоловіку вчора голову відірвало ракетою. Мені почулося, що хтось кличе і я вийшла на вулицю. І в цю мить ракета влучила в будинок. Вбило чоловіка. Коли я збирала речі, знайшла його око і частину лоба.» – Жінка ридає, не може зупинитися. Собаку теж вбило, жінка врятувала чотирьох цуценят. «Вони без мене не виживуть. А як я вижила, сама не знаю. І як буду жити далі – теж…»
За тиждень до транзитного центру в місто Лозова прибуло 1160 людей, з них 157 дітей.
Евакуйовано з допомогою Гуманітарної місії “Проліска” – 457 людей, з них 56 дітей.
З них за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні – евакуйовано 331 людина, серед них 50 дітей.
Евакуація з-під обстрілів населених пунктів Донеччини триває. Кожен евакуйований отримує від наших фахівців психологічну та соціальну підтримку.
Вистоїмо!
Фото: Гуманітарна місія «Проліска» та Карло Браво
