«ПРОЛІСКА» ПРОДОВЖУЄ ЕВАКУЮВАТИ ЛЮДЕЙ ІЗ ХЕРСОНА
«ПРОЛІСКА» НАДАЛА ПІДТРИМКУ МАЙЖЕ 750 ПОСТРАЖДАЛИМ НА ХЕРСОНЩИНІ
– 6 червня після підриву російськими військовими дамби на Каховської ГЕС мені стали телефонувати наші «старі знайомі» – жителі Херсонщини, які раніше отримували психологічну підтримку від нашої служби, – розповідає Інна Павлюченко, психолог гуманітарного центру Проліска – Кривий Ріг. – Вони звикли телефонувати до «Проліски», бо нашим психологам тривалий час успішно вдавалося стабілізували їхнє емоційне становище, а також працівники соціального супроводу консультували їх з приводу оформлення пенсій, субсидії та іншої допомоги. Але зараз цим людям була потрібна не консультація, а допомога рятувальників. Термінова допомога! В той час вони ще й самі не до кінця зрозуміли, що їм було потрібно, щоби хтось почув їхній “SOS” та негайно вивіз їх з зони цього штучно створеного стихійного лиха.
За словами психологині, ці люди просто не знали про те, що по таку допомогу треба телефонувати на 101, 102, а або на 112.
– Це здебільшого маломобільні люди, – зазначає Інна Павлюченко. – Їм навіть у мирні часи не легко було вижити без сторонньої допомоги: вони похилого віку та багато хто з інвалідністю, й самотні – в них немає до кого звернутися. А коли російська армія підірвала греблю, у багатьох оселях мешканців Херсону миттєво зникли світло, вода та газ. Тому багато хто з місцевих мешканців, не знав, що трапилося. Вибух чули, але ж до таких звуків вони вже давно звикли. І чому вода миттєво стала підступати до їхніх осель, не розуміли. Та й у кого спитати, що трапилося, не знали. Й не було в них нікого поруч, хто б підказав, що робити у такий ситуації. Тому вони стали телефонувати нам. Й декому дзвінок до нас насправді врятував життя.
Співрозмовниця бачила на власні очі, як декого з тих, хто опинився у зоні підтоплення, військові знімали вже з даху приватного будинку – бо люди, не розуміючи, що трапилося, не вчасно зверталися про допомогу.
– Ми всі таки дзвінки з адресами та прізвищами потерпілих терміново передавали рятувальникам, а самі телефонували людям, щоб заспокоїти та дати поради, що їм треба взяти з собою, бо люди й про це питали, бо їм ще ніколи не доводилося евакуюватися, – продовжує Інна Павлюченко. – А вже тих, кого доставили на сушу, ми виводили зі стану гострого стресу. Люди, яких евакуювали на гумових човнах, та де кого ще й з пересадками, знаходилися буквально у ступорі. Деяких за станом їхнього здоров’я довелося передавати медикам швидкої, які чергували поруч.
– Номери телефонів нашої гарячої лінії та наші особисті номери зберігалися у наших бенефіціарів тому, що ми спілкувалися з цими людьми тривалий час: Гуманітарна місія “Проліска” допомагає жителям Херсонщини з моменту звільнення Херсону від російських військ, – доповнює колегу Вікторія Сільчук, регіональний керівник із соціального супроводу гуманітарного центру «Проліска – Кривий Ріг». – З 14 листопада минулого року наші працівники їздили з Кривого Рогу до Херсонщини по 2-3 рази на тиждень.
З другої декади грудня 2022 року, коли противник почав дуже сильно обстрілювати звільнені української армією території, «Проліска» стала частіше привозити до міста будівельні матеріали для швидкого ремонту житла, яке постраждало, та різноманітну непродовольчу гуманітарну допомогу. А вже працівники з надання соціального супроводу та психологи «Проліски» на базі наших хабів надавали людям консультації, здійснювали соціальний супровід маломобільних людей, у тому числі вдома у наших підопічних. Не приходили ми тільки до тих наших підопічних, що мешкають на острові Корабел, бо острів та прилеглий до нього район обстрілювали майже безперервно. Мені здавалося, що на цьому острові утворилося таке собі МКП – місто компактного проживання людей самих вразливих категорій. Ті, хто зміг собі дозволити поїхати звідти, вже давно це зробили. Залишилися лише ті, кому немає за що та до кого їхати. Ми передавали їм через когось гуманітарну допомогу, або вони самі знаходили, як діставатися до місць отримання цієї допомоги, та надавали їм наші консультації.
Жити в такому місці, звісно, небезпечно. Але вони жили. Пережили всю окупацію, звиклися з постійними обстрілами та не хотіли покидати свої багатостраждальні домівки, навіть коли їх стало підтоплювати. Вони зробили це тільки тоді, коли вже зрозуміли, що залишатися й надалі – вірна смерть.
Вікторія показує фото, де вона та колеги – психологиня Інна Павлюченко та консультант у сфері захисту гуманітарного центру «Проліска – Кривий Ріг» Владислав Бойко стоять на площі Корабелів біля мосту на острів Корабел – на тому місці, яке на той час ще не повністю затопило.
– Ми попросили у військових дозволу стати там, щоб оцінити ситуацію у мікрорайоні, де мешкало багато наших бенефіціарів, – розповідає Вікторія Сільчук. – Але знаходилися ми там недовго, бо розпочався черговий обстріл. А через 10 хвилин неподалік від того міста, де ми були, стався потужний вибух – ми дізналися про це, побачив фото, що миттєво з’явилося у соцмережах.
З 6 червня співробітники «Проліски» працюють на Херсонщини щодня: вивозять мешканців затоплених місць у безпечніші населені пункти, надають психологічну підтримку та консультують з численних питань, що виникають у людей у такій ситуації. За словами Вікторії Сільчук, зараз постраждалих людей найбільше цікавлять питання з приводу оформлення статусу ВПО та виплат вимушеним переселенцям, порядок фіксації пошкодження майна та оформлення компенсації за його втрату, а також оформленням допомоги від міжнародних організацій.
– Фотографії жителів підтоплених територій, якими зараз заповнені всі соцмережі, не передають усієї глибини відчаю людей, у яких просто на очах руйнується їхнє життя. Руйнується в черговий раз, – каже Вікторія Сільчук. – Бо їм здавалося, що як вже ні окупація, яку багато хто з малозабезпечених людей пережив вдома, ні постійні обстріли не змусили їх покинути свої домівки, то вже ніщо не змусить зробити це. Вони не очікували що станеться ще більше лихо, яке все ж таки вижене їх зі своїх осель. Вони й думати не хочуть, що їм треба буде облаштуватися десь на новому місці не на день-два.
Ми побачили людей, які їхали у незнайомі їм міста с пакетиками, у яких були тільки документи. Звісно, маломобільні люди та ті, хто одразу опинився у епіцентрі лиха, брали з собою мінімум речей та рятували своїх домашніх улюбленців. Але ми буквально вмовляли й тих, хто мав можливість вчасно залишити зону підтоплення і взяти з собою більше речей, взяти з собою хоч будь-що на перший випадок, наприклад, зубну щитку або гігієнічний набір, що привезла для них «Проліска». Бо попри те, що самі ці люди бачили, що сусідні з їхніми оселями домівки вже повністю під водою, вони відповідали нам: «Та в мене квартира на четвертому поверсі, туди вода, може, і не дійде. Хай все залишається вдома, бо ми ж скоро повернемося».
Співрозмовниця з її чоловіком як раз з тих, хто вже пережив й майже 9 місяців окупації, й обстріли, які з грудня не вщухають. Пані Неля каже, що за той час, який Херсон був непідконтрольним українському уряду, її сім’я «з’їла» майже всі свої припаси – й харчові й грошові.
– Грошову та гуманітарну допомогу росіяни давали тільки найбільше вразливим категоріям населення: якщо казати про допомогу яка б компенсувала українські пенсійні виплати, котрі стало неможливо отримувати, то її давали тільки людям у віці від 65, – розповідає пані Неля. – А ми з чоловіком ще й не досягли пенсійного віку, тому у мирні часи заробляли, як могли. Але звісно, в місті, яке охоплено бойовими діями можливостей заробити гроші стає набагато менше. Тільки почало все налагоджуватися, як на нас повалилося нове лихо.
У перший день трагедії, пані Неля подбала про свою мати – перемістила її до родичів, які живуть у районі, котрий не так сильно зачепило лихо. Бо матуся вже похилого віку, хвора та маломобільна – евакуацію може просто не перенести. А самі з чоловіком вони пішли пожити до своїх друзів, бо їхній будинок опинився у зоні найбільшого підтоплення та ще і їхня квартира розташована на першому поверсі. Але їхати з міста сім’я наважилися тільки 8 червня. І вони як раз з тих, хто сподівається якомога швидше повернутися додому.
– Наша квартира затоплена разом з побутовою технікою, – продовжує пані Неля. – Я ще ні в кого не питала, хто повинен компенсувати нам ці збитки. Бо в нас немає більше грошей, щоб купити себе все це знову. Але ж ми не могли взяти все своє майно з собою. Ми ж ще не знаємо, де ми будемо жити у Миколаєві. Ось сидимо на вокзалі, чекаємо на волонтерів: сподіваюся, вони допоможуть нам знайти тимчасове житло. Нам треба житло на нетривалий час, ми тут залишаться не збираємося – ми ж скоро повернемося додому.
Більшість евакуйованих, котрі впевнені, що їхнє житло не зруйноване вщент та мають надію, що й не буде зруйноване, прагнуть того ж самого: повернутися додому, як тільки вода відступить.
Розуміючи, що всім постраждалим потрібен час на те, щоб адаптувалися – пристосуватися до нових реалій свого життя, які можуть тривати довше, ніж вони очікують, команда гуманітарної місії «Проліска» не припиняє підтримувати цих людей. Від початку евакуації з зони затоплення було вивезено майже 150 мешканців людей, жителям Херсонщини видано понад 500 наборів сімейної та індивідуальної гігієни, матраци, подушки, ковдри, постільна білизна та місткості для води від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
«Проліска» продовжує дбати й про сім’ю з п’ятьох людей, яка була у перший же день трагедії евакуйована з села Тягинка на Херсонщині, яке розташовано поблизу від підірваної греблі. Постраждалим була надана допомога в поселенні в Кривому Розі: родину тимчасово розмістили в МКП та надали всі необхідні речі для проживання, з нею продовжують працювати психологи та спеціалісти з соціального супроводу.
У тісної співпраці з Херсонської обласною адміністрацією, за підтримки Гуманітарного фонду для України UHF Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine, «Проліска» продовжує здійснювати відпрацювання всіх заявок на евакуацію, що надходять від жителів постраждалого регіону, та надає безплатні автобуси для евакуації людей.
Якщо ви потребуєте евакуації, звертайтесь за номером Херсонської ОВА: 0 800 330 951, або дзвоніть на Гарячу лінію Гуманітарної місії «Проліска»: 093 202 22 32 та 096 404 10 3