«ПРОЛІСКА» НАДАЄ ТЕРМІНОВУ ДОПОМОГУ ДЛЯ РЕМОНТУ ПОШКОДЖЕНЬ В МІСТІ СУМИ
ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ДОГЛЯДАЮТЬ ВПО У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАКЛАДАХ
«Щиро дякую Вам, мої любі, нарешті я на рідній землі», – зі слова на очах вимовила Любов Іванівна, коли повернулась на рідну землю з Росії. Під час окупації частини Харківської області пані Любов, як і інші її сусіди, була вивезена з рідного села Ольшана. Вона пережила страх, розпач та розчарування, але прийняла ситуацію такою, якою вона є та витримала. Каже, що кожного дня мріяла про рідний дім, рідні стіни, які захищають, про рідних, які чекають на неї. Весь час вона мріяла знову ступити на рідну землю та побачити сім’ю.
Це було важке випробування, не тільки для пані Любові, а й для всієї її сім’ї. Особливо для доньки Тетяни, яка звернулася за допомогою до гуманітарного центру Проліска – Суми з проханням допомогти зустріти рідну людину. Значні проблеми зі здоров’ям Любові Іванівни дуже ускладнювали повернення, адже єдиний можливий шлях додому мав проходити в зоні щоденних ворожих обстрілів. Єдиний пункт перетину кордону між Україною і Росією, весь шлях довжиною понад два кілометри по «сірій зоні», під пекучим сонцем, пані Любов мала пройти пішки. Сама.
Все, що мало для неї цінність, все, що дозволили взяти з собою окупанти, помістилось в одну невеличку валізу. Попри такий складний і небезпечний шлях, вона його подолала, бо знала що на неї чекає Батьківщина та її рідні люди. Пані Любов, не ховаючи сліз розповідає, що декілька разів вже втрачала сили та надію, щоб дійти до рідної землі. Але вона змогла це зробити завдяки підтримці, яку вона мала. А допомагали всі – від родичів та команди «Проліски» до прикордонників та правоохоронців.
В найближчому місці до кордону її очікувала команда гуманітарної місії «Проліска», яка і зробила можливим цей перехід. Ще з весни вони разом з донькою поетапно планували, як саме старенька жінка буде повертатися додому. Дуже важливо було постійно тримати зв’язок з сім’єю та вибрати максимально безпечний час для повернення. Через таку напружену ситуацію і Любов Іванівна, і її близькі знаходились в стані значної психоемоційної напруги. З ними весь час була присутня психологиня «Проліски», яка надавала всій сім’ї необхідну на той момент підтримку.
Після перетину кордону допомога працівників «Проліски» не закінчилася. Любові Іванівні надали речі першої потреби, вона отримала засоби гігієни, ковдру, подушку та ще багато необхідних побутових дрібниць від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, що, сподіваємось, нададуть трохи комфорту у її новій оселі.
Неможливо передати момент першої зустрічі літньої жінки з сім’єю. Заради таких, сповнених добра та щирих почуттів моментів, і варто допомагати людям у важкі часи. Тому «Проліска» не зупиняється – надання допомоги триває!
