Званівська громада в Бахмутському районі Донеччини, де значну частину населення тут складають родини переселених лемків та бойків, з 2500 мешканців залишилось всього 146 людей, переважно похилого віку. На цій території не існує цілих будинків, так само як і годин без обстрілів. 100% житлового фонду та інфраструктури пошкоджені, відсутні електрика, газ, вода, зв’язок. Люди живуть в підвалах. «Якби на пару метрів ліворуч, наш підвал став би братською могилою» – коментує місцевий мешканець «прильот» ракети на власне подвір’я.
Через своє розташування територія громади перебуває під перехресним вогнем, в цьому особисто пересвідчилась команда гуманітарного центру
Проліска – Харків, що привезла допомогу до міста Сіверськ для мешканців сіл Званівка, Переїзне та Верхньокам’янське. Видача відбувалась дуже динамічно, люди надзвичайно згуртовані, допомагали один одному без жодних зайвих рухів, під звуки обстрілів, які тут не вщухають ні на мить і які почали наближатись в бік точки видачі. Єдине укриття – вирита поруч яма, з кариматами на дні. Коли міни почали лягати надто близько, представники місцевої військової адміністрації, які допомагали у відвантаженні на рівні з усіма, сказали, що треба переїхати до іншого місця. Команда «Проліски» була змушена переміститись, але роботу з видачі допомоги встигла завершити до посилення обстрілу. 49 родин отримали 100 будівельних наборів від
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні для ремонту того, що залишилось від їхніх осель.
Психологічні консультації під мінометним обстрілом схожі на шокову терапію, але чекати спокійних хвилин тут не варто. Моральна підтримка, інформація про дії в разі бароакустичних травм, та навички кризової самодопомоги рятують психіку та здоров’я наскільки це можливо.