ДОПОМОГЛИ ОБЛАШТУВАТИ МКП НА ПОЛТАВЩИНІ

У нас є свої професійні терміни. Один із них – МКП, місце компактного проживання. Але часто на наших очах «лінгвістика оживає»: МКП стає середовищем, що дає відчуття. Наприклад, нової родини. Але, за нашими спостереженнями, це стається тоді, коли переважна більшість мешканців там налаштована саме так – співіснувати на новій території, немов велика сім’я. У Проліска – Полтава є одна з улюблених історій про колектив, що приїхав у мальовниче село із Харкова. Колектив творчий:

режисери, музиканти, керівники гуртків. А це – люди особливі.15 членів будинку дитячої та юнацької творчості на початку повномасштабного вторгнення, коли Харків просто «поливали» боєприпасами, просиділи 12 днів у підвалі свого приміщення в районі ХТЗ. Шок перших днів далі трансформувався у впевненість і бажання щось робити навіть у таких умовах. І ці відчуття народили мініфільм. Так, вони зняли там, у підвалі, мотиваційний ролик! Про те, чим кожен із них займатиметься після перемоги!

«Бо розуміли, що багатьом людям важче, ніж нам. Ми хотіли передати, як естафету, нашу впевненість і віру. Ми ж – разом, а це дуже багато – «відчуття єдиної родини» – поділилася з нами директор колективу.

Ролик поширили мережею, він «пішов в люди», як памфлет українського незламного духу. А колектив переїхав на Полтавщину. У село, звідки родом одна із колег. Оселились у місцевій школі. Разом з харків’янами приїхала і Бімка, собачка породи «двортер’єр», яка до війни мирно жила у дворі будинку творчості. Люди не просто не покинули її напризволяще, а й доклали зусиль, щоб вилікувати Бімку після інфаркту. Так, у собак він також буває. Вочевидь, не лише людське, а й собаче серце не витримувало картинки жаху, що накривав рідне місто.

Але життя ішло вперед. І навіть війна не в силі спинити цей поступ. На Полтавщину із колективом приїхала і малесенька дівчинка, яка народилася 24 лютого. Відтак, початок свого життя провела у харківському підвалі, обігрітому теплом цих прекрасних сердець. Тож логічно, що ім’я у дівчинки – Міра З надією на мир, на перемогу, на те, що справедливість має перемогти вони й приїхали у нову домівку.

«Хоча першу добу навіть не могли толком подякувати: коли нас зустріли, як рідних, організували можливість помитися, постелили чисту постіль (після двох підвальних тижнів це було раєм!), нагодували свіжим гарячим супом – ми їли та плакали. Усі, і чоловіки, і жінки. А разом з нами й ці гостинні люди, що запросили нас до своєї школи…На інші емоції просто не було сил, »— ділиться музикант Дмитро.

Коли ми вперше проводили моніторинг цього МКП, то якось одразу відчули спільне резонування – на людей, на події. Таке відчуття «своїх» людей. Тож і з гуманітарною допомогою від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні їхали вже як до своїх. 43 ВПО отримали постільне приладдя, подушки, кухонні набори, гігієнічні набори та рушники.

Надання допомоги триває!